Історія кафедри фундаментальних і природничих дисциплін. починається з жовтня 2020 р, з об`єднання кафедр фізики, хімії, вищої математики та електротехніки. Кожна з кафедр, які увійшли до складу кафедри фундаментальних і природничих дисциплін має власну історію.

 

Кафедра фізики.

Кафедра фізики створена і функціонує з перших днів існування Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (зараз Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»). Першим завідувачем кафедри було призначено проф. М. М. Малова. Його наступником став доц. А. М. Левашевич. Із 1938 р. до початку війни і в післявоєнний період аж до 1968 р. кафедру очолював проф. П. К. Міцкевич. З 1968 по 1972 р. завідувачем кафедри був доц. В. Г. Бобиль, а з 1972 по 1981 р. і з 1983 по 1984 р. – доц. Р. Г. Романець. У 1983–1985 рр. обов’язки завідувача кафедри фізики виконував доц. А. О. Голов’янко. З 1985 р. протягом 30 років кафедру фізики очолював проф. Б. М. Дікарев, з 2018 по 2020 р. кафедру очолював доц. Карасьов Г. Г.

Систематичними науковими проблемами кафедра фізики займається з 1953 р., коли на ній почалася підготовка аспірантів під керівництвом проф. П. К. Міцкевича. Перші три його аспіранти – В. Г. Бобиль, Ю. О. Копилов та В. В. Литвиненко, підготували та успішно захистили дисертації. У 1959 р. при кафедрі фізики була створена проблемна науково-дослідна лабораторія рідких напівпровідників. Науковий керівник цієї лабораторії, завідувач кафедри фізики, проф. П. К. Міцкевич, був засновником наукового напряму за дослідженнями електрофізичних властивостей органічних рідин. У штаті проблемної лабораторії працювали: с.н.с. В. В. Литвиненко, молодші наукові співробітники Л. К. Буніна, Б. К. Ткаченко та інж. Р. Г. Романець. За плідну науково-педагогічну працю проф. П. К. Міцкевич у 1961 р. був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Активно проводив підготовку аспірантів на кафедрі фізики і доц. В. Г. Бобиль. Він був засновником нового напряму досліджень, пов’язаних із застосуванням ультразвуку для вивчення механічних, акустичних і електричних властивостей конструкційних матеріалів. Завдяки цьому, у 1970-х рр., під керівництвом В. Г. Бобиля і Л. М. Бойко на кафедрі була створена науково-дослідницька група з вивчення фізико-механічних і структурних властивостей матеріалів і систем. Результати робіт із цієї тематики були впроваджені у виробництво зі значним економічним ефектом. На основі таких робіт одержано 28 авторських свідоцтва на винаходи, опубліковано понад 100 наукових праць.

Також були продовжені наукові дослідження з вивчення електрофізичних властивостей діелектричних рідин. Наукова спільнота визнала вагомі результати, які отримали співробітники кафедри при дослідженні даної проблематики. Саме тому у вересні 1979 р. на базі кафедри фізики проходила Друга всесоюзна школа з органічних напівпровідників. Головою оргкомітету цієї школи був Нобелівський і Ленінський лауреат М. М. Семенов. У 1980-х рр. наукові дослідження кафедри фізики щодо електрофізики діелектричних рідин стали в нагоді підприємствам. В цей час виконувалися роботи на замовлення КБ «Південне» (м. Дніпропетровськ), Всесоюзного науково-дослідного інституту техніки безпеки у хімічній промисловості (м. Сєвєродонецьк), Науково-дослідного інституту «Електроприлад» (м. Ленінград) і Науково-виробничого об’єднання «Азимут» (м. Гатчина, Ленінградська обл.). Робота з двома останніми організаціями виконувалася з оборонної – найважливішої тематики, що мала велике практичне значення.

80-ті і 90-ті рр. минулого століття позначилися активністю кафедри фізики у презентації результатів наукових досліджень працівників на міжнародній арені. У 1982 р. була опублікована стаття в журналі «Electrostatics». Першою міжнародною конференцією була Х Міжнародна конференція з провідності та пробою діелектричних рідин, що відбувалася в Греноблі (Франція) у вересні 1990 р. Учасниками конференції були: ректор ДІБІ, проф. В. І. Большаков, завідувач кафедри фізики, доц. Б. М. Дікарев і доц. Р. Г. Романець. Потім щороку співробітники кафедри (професори Б. М. Дікарев і Р. Г. Романець, доц. Г. Г. Карасьов) представляли доповіді на таких міжнародних конференціях: міжнародні конференції з провідності та пробою діелектричних рідин, які проходили у Греноблі (Франція, 1990 р.), Баден-Датвілі (Швейцарія, 1993 р.), Римі (Італія, 1996 р.), Нарі (Японія, 1999 р.), Граце (Австрія, 2002 р.), Коїмбрі (Португалія, 2005 р.), Пуатьє (Франція, 2008 р.), Бергені (Норвегія, 2011 р.), Бледі (Словенія, 2014 р.); міжнародні конференції «Властивості і застосування діелектричних матеріалів»: ІІІ конференція в Токіо (Японія, 1992 р.), ІV конференція в Брисбані (Австралія, 1994 р.), V конференція в Сеулі (Корея, 1997 р.), VІІ конференція в Нагої (Японія, 2003 р.); міжнародні конференції «Діелектричні матеріали. Виміри та застосування»: у Манчестері (Англія, 1992 р.), Басе (Англія, 1996 р.), Единбурзі (Англія, 2000 р.); «Симпозіум з ізоляційних матеріалів Північних країн» у Копенгагені (Данія, 1994 р.) та Стокгольмі (Швеція, 2001 р.); міжнародні симпозіуми з електричних ізоляційних матеріалів у Токіо(Японія, 1995 р.) та Арлінгтоні (США, 1998 р.); міжнародні конференції з електронних процесів в органічних матеріалах у Києві (Україна, 1998, 2004 рр На конференції в Японії у 1999 р. проф. Б. М. Дікарев був включений до складу Міжнародного комітету конференцій з діелектричних рідин. Цикл робіт із досліджень росту кристалів виконав доц. В. В. Подолинський. Матеріали цих досліджень були опубліковані як у вітчизняних академічних виданнях, так і в зарубіжних (Голландія, Англія, Німеччина, США)

Працівники кафедри в різні роки виконували педагогічну і наукову роботу за кордоном: у 1969–1970 рр. (десять місяців) доц. Р. Г. Романець перебував на науковому стажуванні в США (Університет м. Бостон), а в 1973 р. (два місяці) був у науковому відрядженні в Польщі (Гданський політехнічний інститут); в 1978–1981 рр. доц. А. О. Голов’янко, а в 1981–1985 рр. доц. Б. М. Дікарев виконували педагогічну роботу в Алжирі (Університет м. Аннаба); в 1991 р. (місяць) доц. Р. Г. Романець перебував на науковому стажуванні в Німеччині (Інститут ім. О. Гана і Л. Мейтнер, м. Берлін); у 1994 р. (два місяці) доц. Б. М. Дікарев стажувався у Франції (Університет м. Пуатьє) тощо.

 

Кафедра електротехніки

У 1933 р. в ДІБІ була створена кафедра енергетики, яку до 1939 р. за сумісництвом очолював д.т.н., проф. О. В. Гендровський. З 1940 по 1944 р. кафедрою завідував к.т.н., доц. П. Ф. Мацепон, а в 1944 р. кафедрою за сумісництвом керував д.т.н. проф. П. П. Піроцький (Дніпропетровський гірничий інститут). У ту пору в складі кафедри налічувався тільки один штатний співробітник — ас. В. К. 3орін. Педагоги кафедри викладали курси загальної електротехніки і загальної теплотехніки. У 1946 р., після демобілізації, на посаду асистента кафедри був призначений А. Й. Танатар, якому з перших днів роботи в інституті було доручено читати лекції з курсу загальної теплотехніки. У 1947 р. кафедрі була виділена штатна одиниця лаборанта. Ним став І. Г. Костоглодов. У 1952 р. на кафедрі вперше була захищена кандидатська дисертація А. Й. Танатаром у спеціалізованій вченій раді Московського енергетичного інституту. 1 вересня 1952 р. завідувачем кафедри енергетики було призначено ст. викл. А.Й. Танатара. У зв’язку з розширенням інституту, збільшився контингент студентів і штат кафедри. На кафедрі працювали: к.т.н., доц. В. В. Чайкін (1952–1954), к.т.н., доц. П. Ф. Мацепон (1953–1971), асистенти Г. В. Соколов, З. М. Воронкова (1953–1961), В. С. Мігаль, І. І. Кащеєв (з 1959 р.), к.т.н., доц. Ф. П. Казакевич (з 1960 р.). З 1958 по 1962 р. кафедру енергетики очолював к.т.н., доц. А. Й. Танатар. У цей період кафедра почала керувати дипломним проектуванням студентів спеціальності «Будівельні машини й устаткування». В 1962 р. кафедру поділено на дві: електротехніки і теплотехніки. Кафедрою електротехніки завідував доц. А. Й. Танатар. У 1962 р. на кафедрі була організована аспірантура за спеціальністю «Електроустаткування по галузях».

Співробітники кафедри були одними з ініціаторів підготовки фахівців з автоматизації і комплексної механізації будівництва. В 1965 р. підготовка таких фахівців почалася і в ДІБІ, як на стаціонарі, так і на вечірньому факультеті. У зв’язку з цим різко збільшилася кількість дисциплін і чисельність викладачів. 1 вересня 1967 р. з кафедри електротехніки виокремилися кафедри електротехніки й основ автоматики та автоматизації будівельного виробництва. На посаду завідувача кафедри автоматики призначений к.т.н., доц. А. Й. Танатар (1967–1973). Кафедрою електротехніки керував к.т.н., доц. В. С. Мігаль (1967–1972). У 1970 р. відбувся перший випуск 25 інженерів-електромеханіків за спеціальністю 0638 «Автоматизація і комплексна механізація будівництва».

В 1967 р. силами співробітників кафедри були створені дві лабораторії електричного приводу.

В наступні роки кафедрою автоматики завідували: к.т.н., доц. Г. В. Соколов (1973–1974), к.т.н., доц. В. І. Йог (1974–1979), к.т.н., доц. А. А. Орловський (1979–1984), д.т.н., проф. Ю. Д. Козлов (1984–1986), к.т.н доц. О. В. Скрипка (1986–1997), І. М. Еріванцев (1998-2016).

Для належного забезпечення навчального процесу в своєму розпорядженні кафедра має шість лабораторій. Наявне устаткування забезпечує якісне проведення занять з усіх дисциплін. Для полегшення роботи студентів співробітники кафедри видали низку підручників та навчальних посібників, понад десять методичних вказівок до дипломного і курсового проектування, а також більш як 30 — до виконання лабораторних і практичних робіт.

 

Кафедра вищої математики.

Кафедра вищої математики була організована в 1930 р. Протягом 1930 – 1941 рр. її очолював професор Дніпропетровського гірничого інституту Н. П. Бєляєв (за сумісництвом), в 1941–1947 і 1951–1954 pp. – доц. М. Р. Фельдман, у 1947–1951 рp. – доц. С. К. Долгінов, у 1954–1970 рр. – доц. Ю. Я. Доронін, у 1970–1986 рр. –  проф. В. Т. Кондурарь, у 1986 – 2020 рр. проф. В. А. Тичинін.

Штат кафедри спочатку складався з восьми викладачів: завідувача кафедри, проф. Н. П. Бєляєва, доц. М. Е. Огієвецького і асистентів Е. Е, Долгінова, Ю. Я. Дороніна, В. Н. Долодаренко, Е. С. Степанова, Д. Н. Усенко, Г. І. Булаха. В 1932–1933 рр. у штаті кафедри була затверджена ще одна посада доцента, на яку перейшов працювати Е. Е. Долгінов, а на посаду асистента був прийнятий Г. Н. Савін (надалі — академік АН УРСР, член Президії академії).

Перші роки після створення основна увага в роботі кафедри зосереджувалася на з’ясуванні низки питань організаційного та навчально-методичного характеру (методика проведення занять зі студентами, зміст і методи самостійної роботи студентів, критерії оцінювання знань студентів). Упродовж 1934–1941 рр. викладачі кафедри залучалися до виконання НДР, які проводилися за двома основними напрямами: «Чисельні методи математичного аналізу (обробка результатів спостережень)» (проф. Н. П. Бєляєв), «Застосування теорії аналітичних функцій і задача теорії пружності» (ас. Г. Н. Савін).

У роки війни інститут був евакуйований у м. Новосибірськ. У ці й перші післявоєнні часи обсяг навчальної роботи кафедри було значно зменшено. У зв’язку з відходом студентів і викладачів на фронт, штат інституту скоротився в кілька разів. Тому було організовано об’єднану кафедру вищої математики й теоретичної механіки. Завідував нею доц. М. Р. Фельдман. Напрям наукових розробок на кафедрі головним чином стосувався розв’язання задач теорії пружності.

З 1954 р. інтенсивне збільшувалася кількість навчальної роботи кафедри. Зважаючи на це, значно розширювався штат кафедри. В 1954 р. кафедра вищої математики була відокремлена від кафедри теоретичної механіки. З 1954 по 1970 р. кафедрою завідував доц. Ю.  Я. Доронін. На кафедрі в цей час працювали доценти Е. А. Матисіна, В. С. Паліївець, старші викладачі В. П. Бугаєць (з 1973 р. — доц.), Р. Г. Бондар, М. Л. Видра, асистенти В. І. Кобзарєв, Ю. І. Біляєва, А. Я. Серпінська, В. Я. Капінус, А. Л. Колісниченко, Л. С. Троїцька, Л. Й. Бойко, В. С. Іскра.

В 1970 р. на посаду завідувача кафедри було призначено проф. В. Т. Кондураря. Також на кафедрі свою роботу розпочали: проф. Т. Я. Загорський. В ці роки активно розвивалася науково-дослідна робота, зокрема за такими напрямами:

  1. «Теорія функцій» (доц. Ю. Я. Доронін, доц. Н. Н. Павловський, ас. В. П. Бугаєць, ас. В. К. Шаламов, ас. Л. Й. Бойко).
  2. «Теорія й методи розв’язання диференціальних рівнянь» (проф. В. Т. Кондурарь, проф. Т. Я. Загорський, доц. Є. А. Матисіна, доц. С. В. Баєв, ст. викл. Л. К. Білан, ас. В. І. Кобзарєв, ас. В. С. Іскра).

Поза цими напрямами проводилися дослідження з деяких питань неевклідової геометрії (ст. викл. М. Л. Видра), теорії міри й теорії інтеграла (доц. Б. С. Палієвець), теорії динамічного програмування (ас. А. Л. Колісниченко).

Аспірантуру, яка відкрилася на кафедрі, закінчили молоді викладачі Н. І. Гамарник, Л. С. Троїцька та Л. Ю. Хорсева. До НДР активно залучалися і студенти. Результати їхніх наукових досліджень у 80-ті рр. одержали високу оцінку на республіканських конкурсах студентських наукових праць і були визнані гідними дипломів ІІ та Ш ступенів. Деякі зі студентських досліджень публікувалися в пресі.

В 70-ті рр. на кафедрі почали працювати доц. І. В. Андріанов і доц. Ю. В. Міхлін. Їхні наукові дослідження концентрувалися навколо проблем динаміки та міцності конструкцій, у тому числі й будівельних.

Проф. І. В. Андріанов сформував власну наукову школу. За період 1977–1997 рр. ним підготовлено більше ніж 15 кандидатів наук, під його керівництвом співробітником Дніпропетровського державного університету  А. М. Пасічником захищена докторська дисертація. Докторську дисертацію захистив і Ю. В. Міхлін.

У 80-ті рр. викладачами кафедри були: О. І. Шакалова, В. І. Піскунов, В. М. Гаврилкін, С. В. Бабіч, Т. В.Ткачова, М. Ф. Мормуль, Н. С.Буланова, О. А. Дисковський, І. М. Долгова, Л. В. Фролова, які з часом стали доцентами. В 1995 р. штат кафедри нараховував 27 одиниць. У 1986 р. завідувачем кафедри був доц. В. А. Тичинін. У 80–90-ті рр. на кафедрі працювали асистенти Р. А. Ракша та П. Д. Білоконь, пізніше — асистенти О. Д. Синько, О. І. Прудько, Т. Є. Романенко, доц. О. О. Левкович.

У період реформування вищої школи в Україні штат кафедри скоротився до 17 одиниць. В 1997 р. проф. І. В. Андріанов звільнився у зв’язку з переїздом до Німеччини, а проф. Ю. В. Міхлін перейшов у Дніпропетровський державний університет.

Багато аспірантів і молодих викладачів академії пройшли ґрунтовну школу науково-дослідної роботи на кафедрі вищої математики. Значну роль у залученні студентів до такої праці відіграв і математичний гурток, який понад 25 років очолював доц. В. П. Бугаєць.

У 2000–2001 н. р. у штаті кафедри працювало 20 викладачів. Доценти С. В. Баєв і Л. Ю. Хорсева продовжували мовну підготовку на кафедрі іноземних мов (вивчали англійську мову без відриву від основної роботи). В 2002–2003 н. р. С. В. Баєв, захистивши докторську дисертацію, став професором кафедри. На кафедру в цей період прийшли працювати асистенти Г. С. Кочубей, Л. В. Паламарчук і Н. С. Ткачук. У 2002–2003 н. р. проф. С. В. Баєв і доц. Л. Ю. Хорсева розпочали читання лекцій і проведення практичних занять англійською мовою для студентів спеціальності «Прикладне матеріалознавство». Доц. А. Л. Колісниченко з 2004–2005 н. р. проводив заняття французькою мовою в одній із груп факультету ПЦБ. У 2006 р. в англо-український проект введено спеціальність «Міжнародна економіка».

На кафедрі вже багато років здійснюються дослідження за кафедральною науковою темою «Розробка методів розв’язання й дослідження деяких задач ма (керівник — д.ф.-м.н., проф. В. А. Тичинін).

В 2007–2009 рр. на кафедрі виконувалася держбюджетна НДР  «Аналітичні методи інтегрування і дослідження нелінійних математичних моделей  прикладних задач» (проф. В. А. Тичинін, проф. С. В. Баєв, ас. О. В. Петрова). Кафедра підтримує наукові зв’язки з Польщею (Інститут фундаментальних технологічних досліджень ПАН, Варшавський політехнічний університет) у межах щорічного Українсько-Польського семінару, з Інститутом математики НАН України.

В період з 2010 по 2017 р. інтенсивне відбувалося поступове скорочення навчального навантаження і, відповідно, штату професорсько-викладацького складу. Тим не менш, у 2011–2012 н. р. на кафедру був прийнятий ас. М. М. Осипчук.

 

Кафедра хімії

За архівними відомостями кафедра хімії набула статусу окремого підрозділу Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту в 1933 році. До того часу вона входила до складу полідисциплінарної кафедри фізики, хімії та електротехніки.

Першим завідувачем кафедри хімії був призначений доцент, к.х.н. Хрізман І.О. Колектив кафедри тоді був мало чисельний: крім доцента к.х.н. Хрізмана І.О., на кафедрі працювали викладач Гапон Г.О. та асистенти Каменна Н.М., Ринська О.С., а також навчально-допоміжний персонал із трьох осіб. Після переходу ас. Каменної Н. М. до транспортного інституту викладачем кафедри хімії був зарахований Зільберг П. А.

У той період на кафедрі хімії проходив безперервний процес удосконалення навчальної роботи, поліпшення якості викладання, розвиток наукових досліджень. Складалися навчальні плани, аналізувалося та удосконалювалося навчально-методичне забезпечення кафедри. І в цьому напрямі кафедра хімії набула значних успіхів. За відмінні досягнення по виконанню навчальних планів та науково-дослідницьких робіт вона була відзначена наказом по інституту, а завідувач кафедри хімії Хрізман І.О., який зайняв друге місце в конкурсі на звання найкращого викладача та кращу лекцію, був нагороджений грошовою премією (1935 рік). Розвивалася наукова робота студентів, під керівництвом доцента Хрізмана І. О. активно працював науковий гурток, що також було відзначено у наказі по інституту за 1935 – 1936 навчальний рік.

У роки Великої Вітчизняної війни ДІБІ був евакуйований до Новосибірська. З викладачів кафедри в евакуації знаходився асистент Зільберг П.А. Вже в Новосибірську його призване в діючу армію, де він загинув. Не повернувся з війни й завідувач кафедри доцент Хрізман І.О.

У листопаді 1943 р. ДІБІ відновив свою діяльність у Дніпропетровську. У складних умовах війни, руйнування та наслідків окупації йшла організація навчального процесу й науково-дослідної роботи. З перших днів кафедра хімії почала активно працювати: приймалися вступні іспити, проводилися лекції та лабораторні роботи. З 1943 року кафедру хімії очолював старший викладач Шамшина Н. Я., в 1944 – 1945 навчальному році – кандидат хімічних наук, доцент Носенко Д. С. На 1945 – 1946 навчальний рік на кафедрі хімії був затверджений такий професорсько-викладацький склад: тимчасово виконуючий обов’язки зав. кафедри – к.х.н. Кухтевич І.Л., доц., к.х.н. Носенко Д.С., ст. викл. Шамшина Н.Я. В 1946 – 1947 рр. завідувачем кафедри хімії був доктор хімічних наук, професор Рисс Йосип Григорович.

З 1947 до 1952 року кафедра хімії була об’єднаною з кафедрою будівельних матеріалів. Очолював цю кафедру кандидат хімічних наук, доцент Мазо М.Г. За хімічний напрям кафедри відповідав старший викладач Солдатов М.П.

1952 року до інституту було запрошено висококваліфікованих  викладачів. До цього часу було здійснено перерозподіл деяких кафедр. Завідувачем новоутвореної кафедри хімії було призначено доцента, кандидата геологічних наук Афанасьєва М.В. (1952 – 1962 рр.), який згодом став першим деканом будівельно-технологічного факультету (1958 – 1960 рр.).

У цей період на кафедру прийшли асистент Волнянська Л.М. (з 1951р.), Писаржевська Н.П. (з 1962 р.), Супрунович І.Б. (з 1955р.), Печерська Г.Г. (з 1958 р.), Фальковська Л.М. (з 1959 р.) та ін.

Підготовка інженерів-технологів будівельного виробництва вимагала викладання нових дисциплін. Так, окрім курсу загальної хімії, на кафедрі читалася аналітична хімія (доц. Супрунович І.Б.), фізична хімія (доц. Печерська Г.Г.), органічна хімія (доц. Писаржевська Н.П.).

З 1962 по 1967 роки  на кафедру прийшло нове покоління викладачів: асистенти Бєликова М.С. (з 1962 р.), Косенко І.І. (1964 р.), Оплята С.М. (з 1965 р.), Долгіна Г.Ф. (з 1967 р.), а також доцент, кандидат технічних наук Ружіна І.Є. (з 1966 р.), кожний з котрих віддав справі навчання та виховання студентів понад 25 років.

Слід окремо відмітити дуже плідну діяльність педагога та вченого Ружіної І.Є. на посаді заступника декана будівельно-технологічного  факультету (1972 – 1974 рр.). У даний час ветеран війни, та ветеран праці Ружіна І.Є., перебуваючи на пенсії, цікавиться сьогоденням кафедри.

Вище зазначеним колективом кафедри хімії з 1962-1972 рр. керувала доц., к.х.н. Пісаржевська Н.П., а 1972-1976 рр. кафедру очолював доц., к.т.н. Савін Л.С. У цей період тривав подальший розвиток наукових досліджень у галузі (переважно на господарчо-договірній основі) розробки нових складів  будівельних матеріалів, вивчення їх властивостей та  знаходження шляхів їх практичного використання. Саме за цей час доц., к.т.н. Савін Л.С. встиг виконати головну науково-експериментальну частину докторської дисертації, яку захистив у 1988 році.

З 1976 до 1992 року кафедру очолював доктор хімічних наук, професор Шейнкман А.К. З його появою на кафедрі було організовано новий науковий напрям з фундаментальної хімії гетероциклічних сполук. З цієї тематики було виконано й успішно захищено кандидатські дисертації Вдовкіної Г.Г., Нездійминоги Т.М. (тепер Голубченко Т.М.), Федаш О.В., Бабіченко Л.М., Несторовою О.Ю. Дуже плідно співпрацювала з проф. Шейнкманом А.К. та його аспірантами доцент кафедри, к.х.н. Чмиленко Т.С.

Професор кафедри хімії – д.т.н., проф., академік наук вищої освіти України, Волошин Володимир Хомич, працював на кафедрі хімії ПДАБА, починаючи свою діяльність з посади асистента у 1973 році. 1974 – 1993 рр. – був доцентом кафедри хімії ПДАБА, а у 1993 році захистив докторську дисертацію і займав посаду професора кафедри хімії до травня 2015 року. Наразі ним опубліковано в співавторстві понад 320 наукових праць. Загальний напрям наукової діяльності – галузь фізичної хімії та хімічного опору матеріалів і захисту від електрохімічної корозії. Головні досягнення: вперше здійснено теоретичне узагальнення закономірностей електродних процесів, що протікають в умовах адсорбції органічних речовин, компонентів створених інгібіторів, розроблені способи ціленаправленого синтезу інгібіторів, у тому числі каталітичні; розроблені інгібовані тампонажні розчини електролітів (ІТРБ). З 1968 р. виконував науково–дослідницькі роботи у відповідності з цільовими планами комплексних програм по вирішенню науково–технічних проблем України і країн СНД в рамках завдань – ОЦ. 005.01. «Корозія», РН.55.08, Ц.07.02. Виконано 12 держбюджетних та 36 господарчих тем. Розробки Волошина В.Х. захищені 75 авторськими свідоцтвами (ДСК) і 6 патентами України і широко впроваджені в Україні і в країнах СНД. Нагороджений медалями ВДНГ СРСР та УРСР. Має знак «Винахідник СРСР», «Активіст фонду миру».

З 1989 р. на кафедру прийшов к.х.н., старший науковий співробітник Притикін Л.М., який отримав посаду доцента кафедри. Невдовзі йому була присуджена ступінь доктора хімічних наук і він став професором. Його наукова діяльність була спрямована на дослідження високомолекулярних сполук. Підготував двох кандидатів наук. В авторстві та в співавторстві надрукував понад 280 наукових праць, у тому числі 6 монографій. Має 57 патентів. Помер у 1999 році.

З 1992 по 2019 рр. кафедру хімії очолював Нейковський Степан Іванович. Цей період новітньої історії кафедри хімії є дуже складним. Це пов’язано з тим, що наша країна набула самостійності та незалежності. За цих умов почалася велика перебудова всієї економіки України, що викликало великі зміни й у сучасній освіті та науці. Майже щорічно навчальні плани та освітні програми змінювалися, доповнювалися новими курсами, як правило, за рахунок інших навчальних дисциплін. Внаслідок цього, хімія, незважаючи на те, що  це одна з дуже важливих фундаментальних дисциплін, теж зазнала значного скорочення. Задля того, щоб зберегти основний професорсько-викладацький склад, ми були змушенні викладати цілу низку суміжних курсів.

На кафедрі хімії з 1992 до 1999 року були підготовленні та захищенні 2 докторські дисертації (Волошин В.Х., Нейковський С.І.), а також декілька кандидатських дисертацій.

В 2000 році нашу кафедру об’єднали з кафедрою екології під назвою кафедра «Екології і хімії», але, як свідчать історичні факти, всі попередні спроби об’єднання кафедри хімії з іншими кафедрами неминуче призводили до подальшого роз’єднання з наданням їй статусу окремого монопрофільного підрозділу. Так сталося і на цей раз, з 2002 року кафедра хімії знову набула самостійності. Це сталося завдяки початку роботи по створенню нового підрозділу в нашій академії – Інституту екології та безпеки життєдіяльності в будівництві (ІЕ та БЖД). Коли останній був утворений, наша кафедра увійшла до складу одного з двох факультетів інституту зі старою назвою, тобто «Хімія», а кафедру екології назвали «Екологія та охорона навколишнього середовища».

Сучасна історія кафедри починає свій відлік з жовтня 2020 року, коли кафедри фізики, електротехніки, вищої математики та хімії було об’єднано в єдиний структурний підрозділ – кафедру фундаментальних і природничих дисциплін. Завідувачем кафедри було обрано кандидата технічних наук (з червня 2021 р. – доктора технічних наук), доцента Бекетова Олександра Вадимовича.

Сьогодні викладачі кафедри продовжують розширювати науково-експериментальні дослідження, переважно, за темами своїх попередніх дисертаційних робіт у рамках щорічного держбюджетного планування НДР. Основні зусилля викладачів кафедри зосереджені на створенні ефективної методичної бази для вивчення фундаментальних дисциплін (методичні вказівки по практичним заняттям, лабораторним роботам).

Співробітники кафедри приймають участь у проведенні вступних іспитів, всеукраїнських олімпіад з фізики, математики, хімії.  Також викладачі кафедри проводять профорієнтаційну роботу у середніх загальноосвітніх і професійних навчальних закладах міста Дніпро та області та залучаються для проведення занять на підготовчому відділенні Академії.

?>
вверх