ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ПДАБА.

У 1932 – 1933 навчальному році була створена спортивна база інституту. Спортзал містився на п’ятому поверсі, на площадці пандуса четвертого  поверху містились роздягальня, склад інвентарю, столи для настільного тенісу.

Першими викладачами фізичного виховання були В.М.Макеєв та І.С.Кацнельсон. Ріст числа студентів вимагав більше викладачів фізичного виховання. У 1935 році після закінчення Харківського інституту фізичної культури прийшов А.С.Овеченко, у1938 році – М.А.Тельний, у 1940-му – А.М.Горбачов. У ті роки викладачі фізвиховання вели заняття з декількох видів спорту. Так А.С.Овеченко проводив заняття з легкої атлетики, організував секції баскетболу і фехтування, М.А.Тельний вів заняття з легкої атлетики і гімнастики. Він дуже любив гімнастику, пропагував її, влаштовував показові виступи на всіх інститутських вечорах. А.М.Горбачов проводив заняття з легкої атлетики і волейболу.

З уведенням фізвиховання до навчального плану інституту спортивна робота серед студентів набрала організованого і масового характеру. Фізичне виховання викладалося до IV курсу. Найважливішою була підготовка студентів до оборони країни. Усі прагнули виконати нормативи Всесоюзного комплексу ГПО («Готовий до праці й оборони»), затвердженого в 1931 році. Студентам і викладачам, що склали комплекс, вручався значок ГПО, ті, хто виконував нормативи протягом декількох років, одержували Почесний значок ГПО.

У 1933 – 1934 навчальному році, а потім і в наступному, в інституті спільно зі спортивними організаціями і «Осоавіахім» були проведені перший і другий тур військово-технічного іспиту молоді.

На даху навчального корпусу був обладнаний стрілецький тир. Стрілецьким видом спорту займалися всі студенти. Студенти, що виконали встановлені нормативи, нагороджувалися значком «Ворошиловський стрілець». Працювала секція верхової їзди. Студенти, що успішно опанували верхову їзду, нагороджувалися значком «Ворошиловський вершник».

Однією із перших секцій була секція мотоспорту. Інститут придбав три мотоцикли, їх доводилося підіймати по пандусу на четвертий поверх, де містився склад інвентаря. Іноді спортсмени виїжджали на гру своїм ходом, за що сміливців суворо карали.

У 1935 році у дворі інституту були побудовані фізкультурні майданчики, волейбольне поле, тенісний корт, бігові доріжки, військове містечко, фізкультурний атракціон.

Дуже популярною була гра в шахи. В інституті було багато сильних шахістів, серед них студент І.Константиновський, викладачі п.І.Гвай і А.Д.Зевін.

Неодноразово на міських і обласних змаганнях студенти ДІБІ виборювали перші призові місця. Так, у лютому 1935 року команда ДІБІ на міських змаганнях з ковзанів зайняла перше місце, у 1936 році команда інституту перемогла на міських змаганнях зі стрільби та на обласних змаганнях з важкої атлетики. На міському чемпіонаті з шахістів студент ІІ курсу І.Кннстантиновський зайняв перше місце і отримав звання чемпіона міста 1936-го року. Цей успіх І. Константиновський повторив і в 1937-му році. У вересні 1936-го року на інститутських змаганнях з плавання було встановлено 12 рекордів.

Особливо улюбленим видом спорту й туризму стала гребля. У червні 1934-го року група студентів і викладачів організувала шлюпковий похід за маршрутом Дніпропетровськ – Запоріжжя – Нікополь – Херсон – Чорне море   – Одеса. Цей похід став гордістю інституту.

З’явилася  ідея організувати такий похід аж до Туреччини. Але вона не була втілена в життя. Натомість у 1937 році було організовано новий шлюпковий похід за іншим маршрутом, до якого готувались ще більш ретельно. Усю зиму й весну нову яхту своїми руками будували викладачі фізкультури В.М.Макеєв та А.С.Овеченко, студенти Михайло Кириченко, Євген Жилюк, Михайло Феденко, Володимир Кухаренко, Ніна Аксютіна, Ростислав Островський та інші. У червні 1937 року 6 студентів на шлюпці вирушили в похід за маршрутом Дніпропетровськ – Чорне море – Керченська протока – Азовське море – Дон – Волга. Похід студентів Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту був визнаний всесоюзним досягненням, про нього багато писали в центральних і місцевих газетах.

На зимових канікулах студентам видавались ковзани і лижі, проводилися перегони буєрів на Дніпрі та лижні змагання. У 1940 році кафедра фізкультури провела лижний похід студентів на 20 км по пересічній місцевості, а в січні 1941-го року – лижний похід до Харкова.

Близькість війни підсилювала вимоги до військово-оборонної роботи. Працювали гуртки радистів, стрільців, кулеметників, самооборони, складання норм ГПО, парашутистів, планеристів.

Особливо захоплювалися студенти парашутним спортом. На інститутському даху була встановлена парашутна вишка. Керував навчанням студент П.Ластовецький. Стрибати вчились усі студенти.

Відкриття було урочистим. Першим стрибав директор інституту, потім декани, секретар комсомольської організації, голова профкому, активісти.

За ініціативою директора інституту П.К.Вєтрова була організована планерна секція і придбаний планер. Курс навчання складав 7 занять: 3 – на фізкультурному майданчику інституту і 4 – на аеродромі.

До 20-річного ювілею ВЛКСМ секретар комітету комсомолу інституту Я.Фрадкін рапортував ЦК ВЛКСМ: «В інституті підготовлено 580 значківців ГПО, 118 Ворошиловських стрільців, 15 Ворошиловських вершників, 52 водії мотоциклів, 31 парашутист, 23 планеристи». П’ять студентів інституту (Орлягов, Дядюшкін, Старостенко, Калюжинов, Окін), поєднуючи навчання з заняттями в аероклубі, одержали звання пілотів. У 1938 – 1939 навчальному році було підготовлено 20 водіїв танків, 123 кулеметники, 35 радистів, 20 водіїв автомобілів.

Працювала в ДІБІ й альпіністська секція, активним ініціатором і організатором якої був С.Д.Тюленєв – перший в інституті майстер спорту СРСР, учасник сходження на гору Ушба, учасник сходження на вершину одного з хребтів Кавказу. На ній було встановлено погруддя Т.Г.Шевченку, і ця висота названа піком Шевченка.

У 1930-ті роки всі підприємства й установки різних галузей народного господарства мусили брати участь у так званому Всесоюзному соціалістичному змаганні, яке, на думку радянського керівництва, було найкращим способом підвищення продуктивності праці та «комуністичного» виховання трудящих. Не були винятком і вищі навчальні заклади. За пропозицією колективу Московського політехнічного інституту вузи країни брали участь у змаганні за такими напрямами, як успішність студентів, науково-дослідницька робота професорсько-викладацького складу, надання допомоги будовам, організація продовольчого забезпечення студентів і викладачів інституту тощо.

Під кінець 1933 року Всесоюзний комітет з соціалістичного змагання навчальних закладів підбив підсумки проведеної роботи. Він визнав Дніпропетровський будівельний інститут переможцем серед будівельних вузів і, присудивши йому перехідний Червоний прапор, нагородив грошовою премією (100 тис. карбованців).

Однією з основних умов масового розвитку фізичної культури і спорту було створення матеріальної бази, яка б відповідала характеру роботи і забезпечувала б правильну організацію навчального процесу з фізвиховання. Матеріальну базу треба було створити. За короткий строк з аудиторії на п’ятому поверсі було обладнано спортивний зал, але він не задовольняв зростаючі потреби спортсменів. В 1951 році інституту повернули приміщення церкви, у якій було відновлено спортивний зал. Та життя висувало нові завдання, одного залу було мало, щоб забезпечити фізичне виховання усіх студентів.

З ініціативи ректора інституту П.Т.Резніченка було вирішено розпочати будівництво  великого спортивного залу. Це рішення з радістю підтримали всі організації інституту. На початку 1967 року спортивний корпус був збудований. У його зведенні активну участь брали студенти, викладачі, співробітники. Нова будівля з’єднувалася зі старим залом розміром 24 на 15 м. Це була одна з найбільших споруд в Дніпропетровській області. Його розміри дозволяли проводити заняття з 18 видів спорту. При двох залах були роздягальні з душовими, методкабінет, кімната для викладачів, кабінет лікаря. Тепер не було обмежень для любителів різних спортивних ігор. Викладачі та співробітники інституту одержали можливість відвідувати спортивні секції. Урочисте відкриття спортивного залу відбулося 18 березня 1967 року.

Добрий подарунок одержали викладачі і студенти інституту в 1972 році. Було здано в експлуатацію плавальний басейн. В басейні проводиться чи мало змагань на першість міста й області, проходять тренування спортсменів з водного поло і стрибків в воду. Працюють з плавцями досвідчені викладачі Гю.А.Ревін, С.М.Севостьянов,  М.П.Діденко.

Після введення в експлуатацію цих спортивних споруд в ДІБІ почали активно розвиватися багато видів спорту: волейбол (чоловічий і жіночий), баскетбол (чоловічий і жіночий), плавання, фехтування, легка атлетика, акробатика,гімнастика, Веслування академічне, веслування на байдарках.

В 1973-77 роках кафедра фізичного виховання ДІБІ виходить у лідери серед вузів області по організації фізичного виховання та спортивних досягненнях. В 1975 році при кафедрі був створений міжвузівський центр по підготовці спортсменів високого рівня, до якого потрапляли найсильніші спортсмени Дніпропетровської області. Основу цього центру складали студенти ДІБІ. Вперше в 1977 році кафедра займає перше місце в республіканській універсіаді України у своїй групі вузів до 5 тисяч студентів.

У 1978 році завідуючим кафедрою фізвиховання стає старший  викладач, майстер спорту, заслужений тренер України С.Ф.Тимченко. Він очолив сильну кадрово, з високими досягненнями кафедру після О.С.Овеченка і працює завідувачем кафедри по цей день. Отже, за всю історію кафедри у неї було тільки два завідуючих.

Війна

Наближення війни відчувалося за довго до її початку. Країна готувалась до війни. Всі це бачили. Звістка про підписання радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 року мало кого ввела в оману. Воєнні приготування в Радянському Союзі після цього здійснювалися ще активніше, і це відчувалося скрізь6 у кожній установі, на заводі, фабриці, в навчальному закладі. Так, у нашому інституті в 1940-му році була проведена переатестація викладачів і більшість з них отримали спеціальність військового інженера. А декого вже тоді призвали на армійську службу, серед них –К.Я.Давидова(кафедра основ і фундаментів), В.Ш.Дубового та А.Є.Шахрая (кафедра будівельного виробництва),  Б.С.Кащенка (кафедра архітектури), асистента М.Є.Вассермана (кафедра архітектури), викладачів кафедри фізкультури А.М.Горбачова, О.С.Овеченко та інші.

Для студентів з другого курсу запроваджувалась військова підготовка, з підвищеними вимогами проводилися заняття з цивільної оборони. Навіть заняття з фізкультури проводилися з елементами військової підготовки.

Воювали майже на всіх фронтах, брали участь у найзапекліших боях, де вирішувалась доля Перемоги. Нехай знає й нинішнє, і майбутнє покоління студентів академії, що наші ветерани Великої Вітчизняної війни брали безпосередню участь на всіх фронтах війни.

У боях за Сталінград:

О.С.Молчанов, О.С.Овеченко.

У боях за Кавказ:

Я.С.Вассерман, Т.Т.Замула, Л.І.Конкін, М.М.Писанко, С.В.Самодригін, А.П.Сірко, В.П.Тюлін.

У боях за Україну:

М.М.Нестеров.

Виїзди на цілину

Коли ж розпочалася грандіозна кампанія освоєння цілинних та перелогових земель Сибіру та Казахстану, наші студентські загони також взяли в ній активну участь. Студентські загони інституту, які очолював викладач фізкультури А.С.Бондаренко, перші у 1959-му році їздили до Казахстану збирати урожай з цілинних земель. Пізніше розпочалося на цілині постійна діяльність наших студентських загонів будівельного профілю. Особливо показовим був 1969 рік, коли будівельний загін інституту, до складу якого входило 100 студентів лише за одне літо побудував 14 двоквартирних будинків для цілинників, лазню та деякі інші споруди. Не можна не сказати про той піднесений настрій, з яким студенти їхали на цілину. Їхали як на велике свято, горді, що їм довірили цю велику справу, впевнені, що вони виправдають «довіру партії». Саме про це йдеться в пісні, яку написав студент Володимир Івасенко:

Эй, собирайте, парни, вещи

Да поцелуйте крепче мам –

Мы едем с нашей звонкой песней

В «страну студентов» – Казахстан!

Спортивне життя

Жваво пульсувало в ці роки спортивне життя в інституті. Щорічно в колективі готувалися сотні спортсменів-розрядників. Тільки за 1959-1960 рр. було підготовлено 3 майстри спорту, 40 спортсменів І-го розряду і понад 500 осіб ІІ –го і ІІІ-го розрядів.

Спортивні змагання, що проходили в інституті, збирали не менше глядачів, ніж концерти художньої самодіяльності.

Велику роль у вихованні та організації дозвілля студентів, підготовці їх, як тоді говорили, «до праці й оборони», в зміцненні здоров’я Юнаків і дівчат відігравали фізкультура й спорт. В інституті постійно працювали спортивний клуб, численні секції. З року в рік зростали фізична загартованість і спортивна майстерність студентів та викладачів інституту. В 1975 році в нашому інституті навчались 38 майстрів спорту, 162 кандидати в майстри спорту та спортсмени 1-го розряду. При інституті було створено центр підготовки спортсменів вищого класу. У змаганнях, які проводилися в 1975 році республіканською і обласною радами СДСТ «Буревісник», спортсмени нашого інституту вибороли третє місце в спартакіаді вузів України й перше –  в спартакіаді вузів Дніпропетровської області. За високі спортивні досягнення Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут у 1975 році був нагороджений Червоним прапором обласної ради  СДСТ «Буревісник».

Період 1976-1990 рр. по-справжньому був «зоряним» у діяльності колективу кафедри фізичного виховання, яку в 1978 році очолив С.Ф.Тимченко. На обрії великого спорту постійно й яскраво спалахували  спортивні зірки нашого інституту. Викладачі кафедри за цей час підготували 6 майстрів спорту міжнародного класу, 60 майстрів спорту СРСР, сотні кандидатів у майстри спорту. 12 спортсменів інституту входили до збірних команд СРСР з різних видів спорту, у тому числі з академічної греблі, баскетболу, волейболу, плавання тощо. Недарма в ті роки жартували, що ДІБІ став філіалом Київського інституту фізкультури. Серед спортсменів нашого інституту були чемпіони й призери республіканських, всесоюзних, європейських і світових першостей. У 1978 році чемпіоном світу й Європи з волейболу став Станіслав Гура, у 1980-му бронзових нагород на чемпіоні Європи з бадмінтону були удостоєні Надія Литвинчева й Алла Продан, у 1983-му на першості світу з греблі срібну медаль виборов Дмитро Романов, у 1985-му в змаганнях за кубок Європи перемогу з плавання завоювала Вікторія Клочко, а легкоатлетка Ірина Слюсар стала переможницею на всесвітніх студентських іграх в Японії.

Слід підкреслити, що ці високі спортивні досягнення стали можливими завдяки постійній і напруженій праці тренерів Д.П.Кальсіна, А.С.Бондаренка, Л.Й.Велешина, С.Ф.Тимченка, Б.М.Баршаха та інших.

Оцінюючи високу ефективність роботи спортивного комплексу  ПДАБА, слід назвати  деякі імена спортсменів, які були підготовлені викладачами і тренерами кафедри фізвиховання і спорту. Серед них – Богдан Нікішин (виборов золоту медаль з фехтування), Олексій Фелікс (бронзовий призер зі стрибків у воду на Всесвітній студентській універсіаді в Кореї), Антон Пашнін (золотий призер Першості світу з карате).

Олімпійські ігри і спорт у нашому житті.

Люди  в усьому світі люблять спорт. Спорту, напевно, скільки ж років, скільки самому роду людському. Для того щоб зрозуміти, яку роль відіграє спорт у нашому житті, потрібно відповісти на запитання – як впливає спорт на наше життя?

Існує багато думок із приводу впливу спорту на наше життя і нашу діяльність. Багато хто не безпідставно вважає, що спорт ще з давніх часів виконував функцію миротворців, також спорт має виховну функцію. Спорт виховує в людині силу і стійкість як фізичну так і моральну, виховує характер переможця. Адже ми часто чуємо, як про людей, що домоглись в якійсь сфері діяльності успіху, говорять: «У нього характер переможця». Ще спорт допомагає людині фізично здоровою і міцною. Багато хто знає відоме прислів’я: «У здоровому тілі – здоровий дух». Але якщо зв’язувати його зі спортом то краще сказати: «Здоровий дух – у здоровому і сильному тілі», оскільки спорт дає людині здоров’я і силу загалом, а не конкретну фізичну чи психологічну.

Але почнемо ми статтю з розгляду першої функції – миротворчої.

Для цього потрібно звернутися до історії, а саме до історії олімпіад, оскільки саме олімпійські ігри вважаються головною подією в спортивному житті сучасного світу. Підтвердження цього є величезна увага, що приділяється Олімпійським іграм. Участь в Олімпійських іграх – це вже досягнення, а перемога – це своєрідний розпис в історії. Олімпійські чемпіони дуже популярними і шановними людьми не тільки у своїх країнах, але і в усьому світі. А чому, що такого особливого в цих іграх і чому вони відіграють таку важливу роль у людському житті?

Багато років тому древні греки постійно вели війни. Від постійної війни вони страждали і зазнавали постійних втрат, і найголовніше, що втрати несли не тільки безпосередньо учасники війни, але й невеликі держави, що не ставали ні на чию сторону і не брали участь у війнах. Я, звичайно, не стверджую, але мені здається, що однією з основних причин війни в той час була не тільки боротьба за території, але й прагнення довести, що саме люди однієї держави кращі інших, а значить повинні домінувати і правити усіма. Але один правитель невеликої держави, що мала назву Еліда, хотів жити у мирі з усіма сусідами. Він був гарним дипломатом, тому що з міг домовитися, і Еліду визнали нейтральною державою. Щоб відсвяткувати цю подію, були організовані спортивні ігри, які, як тоді було прийнято, присвятили головному і всемогутньому грецькому богу Зевсу.

Ігри проводилися один раз у чотири роки в Олімпії на території Еліди.

Перші Олімпійські ігри, як відомо, пройшли в 776 році до н.е. на честь головного грецького бога Зевса. Цінність ігор у тому, що під час їх проведення наставав мир серед усіх воюючих держав, тим самим організаторам удалося досягти своєї мети – мир усім народам. Перед початком ігор усі спортсмени давали клятву, що вони обіцяють змагатися чесно і дотримувати правила священних Олімпійських ігор.

Переможців називали «Олімпіоніками», їх нагороджували вінками з маслинового дерева і купками з маслинової олії. Ця традиція збереглася й у наш час. Проведених у наш час, спортсменів за перемогу також нагороджують кубками і символічними лавровими вінками. Ще на честь переможця змагань раніше у його рідній країні споруджували статуї, а в наш час заміст статуй їх можна побачити по телебаченню і на обкладинках модних спортивних журналів.

Організатори ігор для збільшення їх популярності влаштовували різні концерти і фестивалі до яких поети готували вірші, співаки виконували пісні безпосередньо властиві кожній з держав, що потім називали гімнами. Оратори вимовляли промови, танцюристи танцювали, а головне, що все це було на честь Олімпійських ігор, на честь загального миру.

Головним підсумком було те, що Олімпійські ігри замінили людям поле бою, і це прекрасно.

Олімпіада –це  прекрасний приклад впливу спорту на людське життя, адже ці ігри врятували величезну кількість людських життів і це головне.

У нашу епоху Олімпіада відіграє не менш важливу роль, оскільки, як і раніше поєднує людей у їх прагненні бути кращими в спортивних іграх, а не у війні.

Головна ідея і мета Олімпійських ігор – дружба, братерство і злагода народів світу. Олімпійські ігри доводять, що мир може бути досягнутий завдяки спорту.

Кафедра підтримує і допомагає реалізувати різні спортивні проекти, що пропонують студенти і комітет зі справ молоді.

І, напевно, тому в академії вчиться дуже багато спортсменів, що своїми досягненнями прославляють нашу країну і звичайно ж, академію. Хочеться виділити найбільш яскравих і відомих: Нікішин Богдан –призере Кубка Світу з фехтування, зайняв 5-йте місце на Олімпійських іграх в Греції, Костенко.А , і Копиніні.З – учаснику Кубку Світу з фехтування, Лапін.П. –чемпіон України з фехтування, Тарасова.В., Ножина.Г. –учасниці першості Європи з пляжного волейболу, Назарова.Г. – зайняла 5-йте місце на першості Європи з пляжного волейболу, Колтунова.О. – чемпіонка України з академічного веслування, Копилець.Л. – чемпіонка України зі стрибків у воду.

Завдяки постійному і плідному співробітництва комітету зі справ молоді на чолі з Олександром Богачуком і кафедри фізичного виховання в академії регулярно проводяться змагання з найбільш популярних видів спорту. Яскравим прикладом цього є спартакіада першого курсу на факультеті ПЦБ, в організації якої беруть участь також деканат і студентський комітет факультету ПЦБ, а головне, що вся ця робота з розвитку спорту в нашій академії проходить не з проста оскільки керівництво академії розуміє цінність спорту в житті людині, і це радує.

З усього вище сказаного можна зробити короткий висновок, що спорт як важливий соціальний феномен пронизує всі рівні сучасного соціуму, роблячи широкий вплив на основні сфери життєдіяльності суспільства. Спорт впливає на національні відносини, ділове і політичне життя, суспільне становище, формує моду, етичні цінності, спосіб життя людей.

В 2004 році закінчився Олімпійський 4-річний цикл. Вся фізкультурно-масова і спортивна робота в академії була направлена на гідне завершення цього циклу. Це внутрівузівські змагання, участь спортсменів академії у змаганнях вищих рангів.

В академії проводилися такі внутрівузівські змагання: першість навчальних груп і плавання, кросу, міні футболу; спартакіада факультетів з плавання, стрільби, бадмінтону, настільного тенісу, гирьового спорту. Особливо активну участь у цих змаганнях разом з кафедрою взяв молодіжний комітет факультету ПЦБ.

В академії проводилася комплексна спартакіада серед факультетів з 10 видів спорту : кросу, волейболу, баскетболу, стрільби, настільного тенісу, бадмінтону, плавання, гирьового спорту, армспорту, футболу. За результатами цих змагань перше місце зайняв механічний факультет, друге – факультет ПЦБ, третє – інститут екології і БЖД, четверте – економічний факультет, п’яте – будівельний, шосте – архітектурний. Цими заходами було охоплено понад 3000 осіб.

В академії  існують збірні команди з 14 видів спорту. До їх складу входять 214 спортсменів, з яких 30 майстрів спорту, 49 кандитатів у майстри спорту, 65 спортсменів першого розряду, інші – спортсмени другого розряду. Всі вони тренуються на спортивній базі академії у викладачів кафедри.

Ці команди беруть участь у міських, обласних, всеукраїнських змаганнях, а також змаганнях Європи, світу, Олімпійських іграх.

До складу збірних команд Дніпропетровської області по видах спорту входять 36 наших провідних студентів спортсменів.

На чемпіонатах України завоювали золоті медалі: збірна команда академії з фехтування на шпагах (4 особи, В.Копилець –у стрибках у воду, О.Ковтунова – з академічного веслування, В.М’ясоїд – в спортивному орієнтуванні). Спортсмени здобули 3-и срібні медалі і 7-м бронзових.

У міжнародних змаганнях брали участь 14 наших студентів спортсменів. На Олімпійських іграх Б.Нікішін зайняв 5 місце, на Чемпіонаті світу зайняла 6 місце з п’ятиборства З.Кожина, на Чемпіонаті Європи 5 місце з пляжного волейболу зайняла Л.Назарова, на першості світу з фехтування 9 місце зайняв А.Костенко, на першості Європи з баскетболу 4 місце зайняв А.Побережняк, на Кубку Європи з таеквондо 4 місце зайняв А.Демченко.

На спортивній базі академії працює ДЮСШ з відділеннями бадмінтону, фехтування, пляжного волейболу.

У 2004 році підготовлено 5 майстрів спорту, з них 4 з фехтування, 1 – зі стрибків у воду.