ВИДАТНА ОСОБИСТІСТЬ В МОЄМУ ЖИТТІ

Мабуть, кожному на життєвому шляху зустрічаються надзвичайні люди, видатні особистості, які своїм життєвим прикладом можуть змінити все в твоєму житті. Я тримаю в руках книгу з золотим тисненням на обкладинці, що вийшла до 100-річчя будівельної освіти в Катеринославі-Дніпропетровську-Дніпрі. Серед інформації про ветеранів, фундаторів економічного факультету, коротка довідка про мого вчителя, наставника, старшого друга: «Драгун Леонід Миколайович (1932 – 2004) – доктор економічних наук, професор, талановитий педагог. Завідувач кафедри економіки будівництва з 1987 року. Основний напрям наукової діяльності – система управління ефективністю виробництва на прикладі ремонтних служб промислових підприємств будіндустрії. Розробив теорію та практику систем управління ефективністю виробництва в умовах переходу України до ринкових відносин. Опублікував понад 120 наукових праць, монографії та навчальні посібники. Підготував п’ятьох кандидатів економічних наук. Академік Академії будівництва України (1991 р.) та Міжнародної академії біоенерготехнологій (1995 р.). За безпосередньої участі Л. М. Драгуна відбулося народження та становлення економічного факультету».

У когорті учнів, аспірантів та кандидатів економічних наук, яких підготував Леонід Миколайович і я, один з його учнів-аспірантів. Драгун Леонід Миколайович – дійсно талановитий педагог, учитель, видатна особистість, яка мала великий вплив на життя тих аспірантів, студентів, колег, які його знали.

Людина неординарна, цікава своїми звичками, вчинками, влучними виразами, слушними порадами, людина, яка зробила себе сама. Його відрізняла від інших одна важлива риса – наполегливість у досягненні своєї мети, постійна робота по підвищенню своєї професійності. Вчив, що в справі, якою займаєшся, ти маєш бути найкращим. З цього приводу наводив приклад як він займався баскетболом. Не зважаючи на природні данні (високий зріст), спочатку нічого не виходило. Потім, завдяки наполегливим тренуванням, зміг досягти успіхів. Таку наполегливість Леонід Миколайович демонстрував і в своїй науковій та педагогічній роботі.

Високого зросту, з сильним, «громогласним» голосом та надзвичайною харизмою, Леонід Миколайович вмів притягувати увагу будь-якої аудиторії – будь то студентів на лекціях, здобувачів та аспірантів, чи науковців на конференціях. Леоніда Миколайовича знали, визнавали та поважали у науковому світі. На його столі було багато словників (Інтернету тоді не було). І кожен термін, кожне словосполучення чи слово досліджувалося та розглядалося в цих словниках.

Робота на кафедрі економіки будівництва, якою він завідував з 1987 року до 2003 року, вимагала багато зусиль. Особливо під час проходження акредитацій спеціальностей. Безумовно, тільки зараз ми розуміємо наскільки відрізняються вимоги до сучасних акредитацій. Але і в ті роки, акредитація також була важливим випробуванням для колективів факультету та кафедр. Леонід Миколайович ставився до роботи на кафедрі, до акредитації, відповідально, і в той же час спокійно, «без фанатизму». Був випадок, коли на зайве, на його думку, нагнітання ситуації під час акредитації з боку деканату Леонід Миколайович сказав слова, що до цього дня переповідають на економічному факультеті, бо вони вразили всіх своєю філософською, мудрою правдою життя: «Ви були на кладовищі? А чи бачили Ви хоч на одному могильному камені напис: помер, бо не пройшов акредитацію?».

Леонід Миколайович дуже рано приходив на роботу (десь о 7 годині). Завжди наставляв мене: «Не спи. Треба працювати. Виспишся на пенсії». Будучи аспірантом, я жив у гуртожитку навпроти академії. Йдучи зранку до академії, я дивився на вікна 10-го поверху, їх було видно на виході з гуртожитку. Знав, якщо там горіло світло – значить Леонід Миколайович вже на роботі та знову буде говорити мені: «Не спи!». А потім розповідати, наводити приклади з свого життя, про те, що раніше люди працювали більше, бо з самого рання в будинках горіло світло, люди збиралися на роботу. Зараз люди прокидаються пізніше, працюють менше, тому менше й досягають…

Інколи обідали разом. Він брав з собою «тормозок» та ділився зі мною. У «тормозку» була, як він говорив, «зажиточная» ковбаса, а стипендія аспіранта на той час була мізерна, тому навіть про існування такої ковбаси я тоді не знав. «Будеш багато працювати, теж будеш мати таку ковбасу», – жартував Леонід Миколайович. Він працював за сумісництвом у багатьох вишах не лише Дніпропетровська, а й області, інших регіонів. Працюючи в ДУЕП, він інколи просив мене отримувати його зарплату в касі. Потім говорив: «Якщо будеш багато працювати, то теж будеш заробляти як професор».

Як науковий керівник, Леонід Миколайович працював зі мною кожного дня. Говорив, що дисертація, як дитина, і для того, щоб вона народилася, потрібно зустрічатися. Його думки, його підходи до тих, чи інших питань, сторонній людині були дивними. Про наполегливість у написанні дисертації говорив так: «Дисертацію можна написати або якщо ти геній, або якщо у тебе хороший «седалищный нерв». Але, чим більше я спілкувався з ним, тим більше його розумів. Написання дисертації він порівнював з музикою. Говорив, що нот лише 7, а мелодій – безліч. Так і дисертація – економічних законів і постулатів не багато, але варіантів їх поєднання для вирішення певних задач – безліч. Записував свої виступи при роботі з аспірантами на магнітофон. У мене досі зберігаються ці касети.

Не всі його аспіранти вийшли на захист. У ті часи, в середині 1990-х, вступали до аспірантури щоб «пересидіти» важкі часи: роботи було мало, криза, а в аспірантурі платили стипендію. Та ті, хто, не зважаючи на це, хотів працювати, дослухався до мудрих порад цієї надзвичайної людини, досягли омріяної мети та захистили кандидатські дисертації. Серед його успішних учнів була і Олена Михайлівна Вакульчик, яка під керівництвом Леоніда Миколайовича підготувала та захистила дисертацію кандидата економічних наук в 1992 році. Нині вона – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри обліку, аудиту, аналізу і оподаткування Університету митної справи та фінансів.

Серед учнів, якими Леонід Миколайович міг би пишатися і Олена Миколаївна Вініченко, яка під його керівництвом з 2001 по 2004 роки підготувала дисертацію кандидата економічних наук. Нажаль, захист відбувався вже після смерті Леоніда Миколайовича, у грудні 2004 року. Сьогодні вона вже доктор економічних наук, професор кафедри ДВНЗ УДХТУ та успішний підприємець, співвласник таких підприємств як ТОВ «Акваторія», ТОВ «Атмосфера». На думку Олени, саме зустріч з Леонідом Миколайовичем та наполеглива праця під його керівництвом стали знаковою подією у її житті та дозволили здійснити успішну наукову кар’єру, застосувати набутий досвід у практичній діяльності.

Основним напрямом наукових досліджень Леоніда Миколайовича Драгуна було управління витратами і підвищення ефективності діяльності підприємства. Я до сьогодні зберігаю конспекти із записами лекцій Леоніда Миколайовича, видатного економіста та педагога, використовую ці конспекти у своїй викладацькій діяльності. А ще, передивляючись ці записи, я знову і знову дивуюся його надзвичайному вмінню пояснити складні речі простими словами, прекрасному стилю та образності його лекцій, його педагогічній майстерності: «Критерием выживания и развития любой хозяйственной структуры в нынешних условиях становится прибыль, которая представляет собой разницу между выручкой от реализации продукции и всеми видами производственных затрат, необходимых для ее достижения. Чем больше прибыль и выше темпы ее увеличения во времени, тем выше шансов выживания и дальнейшего развития предприятия. Максимизация прибыли достигается работой в нескольких направлениях. Первое – максимизация выручки (что не является предметом настоящего исследования). Второе – минимизация всех видов производственных затрат (единовременных, капитальных и текущих) в каждой единице конечных результатов деятельности предприятия. Последнее обеспечивается внедрением на предприятии системы управления эффективностью производства, состоящей из следующих элементов: цель, критерий, учет, анализ, нормирование и планирование, стимулирование, контрольно-организационное обеспечение». «Цель функционирования системы, образно выражаясь, представляет «маяк», на который направлено движение корабля – объекта управления». «Критерий системы – мерило достижения цели, образно выражаясь, «компас», сигнализирующий управленческому органу об отклонениях от поставленной цели». «Учет – информационное обеспечение системы, образно выражаясь – это «уши» живого организма». «Аналитическое обеспечение системы – это, образно выражаясь, «глаза» системы, вооруженные микроскопом». «По своему экономическому содержанию нормирование и планирование представляют собой, образно говоря, те «весы с разновесами», те эталоны мер, весов, обязательное выполнение которых в управлении экономикой предприятия непременно приведет к росту эффективности производства». «Стимулирование, образно говоря, это тот «пряник», которым симулируется эффективная деятельность всего (без исключения) персонала в процессе производства продукции, выполнения работ, оказания услуг». «Контрольно-организационное обеспечение, по своей сути, является тем основанием, тем фундаментом, на котором возводится многоэтажное здание системы, тем двигателем на пути к выживанию и развитию предприятий в новых условиях хозяйствования».

У Леоніда Миколайовича була коронна фраза: «В економіку час вводити танки», під чим він розумів необхідність кардинальних змін. Його дуже хвилювала економічна ситуація, що склалася в Україні: «Причина сегодняшнего кризиса возникла не в 1991 году, а гораздо раньше; тогда, когда в Украине были уничтожены товарно-денежные, конкурсные, рыночные отношения (1918 год). Вместо этого был создан политико-экономический механизм, который, прежде всего, уничтожил основу экономики – собственника, труженика. Был создан хозяйственный механизм, управляемый из единого центра, который явился причиной затратной экономики, причиной появления сонма бездельников, индифферентности (безразличия) предприятий к научно-техническому прогрессу и т. д.

Подъем производства в ряде отраслей хозяйства Украины, наметившийся сегодня, сопровождается колоссальными затратами, так как Украине в наследство достался затратный механизм с неэффективным промышленным потенциалом. Уместно здесь напомнить один из главных экономических законов, который трактуется следующим образом: «Между производственными затратами и жизненным уровнем нации наблюдается обратно пропорциональная зависимость: чем больше общество тратит средств на производство материальных и духовных благ, тем ниже жизненный уровень нации». И еще – если затраты не контролировать, то они способны к самовозрастанию».

У студентів на першому занятті питав: хто вже веде сімейний бюджет, хто управляє своїми витратами? Як правило, таких було одиниці, він говорив, що вони не такі, як всі. А управління витратами – це основа заможного суспільства, оскільки ресурси обмежені, а потреби не обмежені. І головна задача економіки – задовольнити необмежені потреби обмеженими ресурсами. Звідси випливає необхідність управління ресурсами, витратами і задача підвищення ефективності діяльності підприємства. Чим нижче рівень витрат на одиницю продукції, тим багатше країна. «В Радянському Союзі дуже добре було налагоджено облік кінцевих результатів – за зміну/добу виробили стільки-то тон сталі, чавуну, прокату і т. д. Але з якими витратами це було зроблено – не знав ніхто».

І після пояснень законів економіки Леонід Миколайович переходив до звичайних життєвих ситуацій, жартуючи та цитуючи свою дружину: досить рятувати країну, відремонтуй бачок в туалеті! Якщо б мене спитали, за яку знакову зустріч мого життя з неординарною людиною, яка вплинула на мене найбільше, я хочу подякувати Долі, я впевнено назвав би мого наукового керівника, вчителя та старшого друга – Леоніда Миколайовича Драгуна.

П. А. Фісуненко,

к. е. н., доцент,

доцент кафедри економіки та підприємництва,

декан економічного факультету

?>
вверх