УЧИТЕЛЬ ПО ЖИТТЮ ЛЕОНТІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ ЧЕСАНОВ

Директор інституту екології і безпеки життєдіяльності в будівництві, завідувач кафедри опалення, вентиляції та якості повітряного середовища, к. т. н., професор, академік МАНЕБ, віце-президент Південно Українського Відділення.

Леонтій Георгійович Чесанов народився 1 березня 1941 року в м. Дніпропетровську. Закінчив монтажний технікум, після чого працював на Південному машинобудівному заводі. У 1969 році без відриву від виробництва закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Теплогазопостачання і вентиляція», де і працював з 1970 року: асистентом (1970 – 1973), старшим викладачем (1973 – 1983.) , доцентом (1983 – 1999), професором кафедри опалення, вентиляції та якості повітряного середовища (1999 – 2008), деканом будівельно-технологічного факультету (1985 – 2003), директором навчально-науково-технічного інституту екології і безпеки життєдіяльності в будівництві (2003 – 2008). Захистив дисертацію кандидата технічних наук за спеціальністю «Теплогазопостачання, вентиляція та освітлення» в 1983 р.

Леонтій Георгійович мав великий досвід інженерної, навчально-методичної та науково-дослідницької роботи. Під керівництвом Л. Г. Чесанова були встановлені партнерські відносини з рядом західних фірм, таких як «HERZ» (Австрія), «Vaillant» (Німеччина), «Danfoss» (Данія), «KAN» (Польща), які надавали допомогу в обладнанні лабораторії і класу по вивченню передових технологій в галузі опалення будівель і споруд.

Брав активну участь у громадській роботі, будучи президентом Придніпровського відділення Міжнародної Спілки Екології (з 2002 р.), академіком Міжнародної академії комунального господарства (з 2004 р.) і член-кореспондентом Міжнародної Інженерної Академії (з 2000 р.).

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2003). Рішенням Президії МАНЕБ удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» і нагороджений орденами «Зірка вченого» (2004) і «Зірка пошани» (2007).

Це коротко про життєвий шлях Леонтія Георгійовича, але хотілось би добавити, що життя Леонтія Георгійовича за межами роботи було не менш багатогранним та яскравим.

Мені пощастило познайомитися з цією людиною, ще коли я був студентом. Перше враження про інтелігентність, порядність, щирість і людяність Леонтія Георгійовича не зникло і до цих пір. Він став моїм вчителем, наставником не тільки в стінах академії, але і просто по життю.

Працювати під керівництвом Леонтія Георгійовича було дуже легко. Стиль його роботи це – спокійність, виважені та зрозумілі завдання. Ніколи не цурався вчитися і слухати поради від колег, друзів і знайомих. Його вказівки завжди ставали в пригоді і з роками я тільки утвердився в розумінні деяких порад. Сідаючи писати наукові статтю або тезиси доповіді, я завжди згадую слова Леонтія Георгійовича

«Вікторе, потрібно зробити роботу так, щоб над нами не сміялися». До теперішнього дня я намагаюся дотримуватися цих його побажань. І вони також мені згодилися і при виконанні будь-якої іншої роботи.

Віктор Олегович Петренко

Далі згадує про Л. Г. Чесанова молодший брат Віктора Олеговича Петренка Анатолій Олегович Петренко.

1995 рік, закінчення школи і «ДОРОГА» в доросле життя! Визначитися з вибором навчального закладу для подальшого навчання було не складно, а от обрати спеціальність дещо складніше. Чому? Дуже просто, хобі того часу – мототехніка. Вирішено – піду в механіки. Але, починаючи з часу, коли міг тримати цеглину в руках, був підсобником у батька на всіх будівництвах нашого подвір‘я, я іду в будівельники. Відсутність газу в селі – вугілля, дрова, піч, зола… Мало, хто зрозуміє. Після проведення газу, стало все на свої місця, теплогазопостачання, вентиляція та охорона повітряного середовища.

Перше вересня, урочиста посвята, знайомство. Наступного тижня заняття і ось, відчиняються двері, до аудиторії заходить працівник деканату і на всю аудиторію: «Петренко, в деканат, до декана». Всередині все здавило і стало страшно. Заходжу до кабінету, а серце несамовито калатає, думки немов зграя горобців, які не можуть знайти собі безпечного місця. За столом, який був, в прямому сенсі, застелений папірцями, сидів ВІН, ДЕКАН. «Анатолій! – сказав Леонтій Георгійович і, помовчавши, додав: – Мені буде потрібна твоя допомога…». Це була моя перша зустріч з Людиною, яка змінила моє життя.

Студентські роки летіли дуже швидко, декан факультету став керівником дипломної роботи.

Згадую смішний випадок, свідком якого я став. Ранок для дипломника Леонтія Георгійовича починався однаково: з матеріалами в деканаті і якомога раніше, бо потім починався трудовий день декана і потрапити до нього було важко. Так от, прибіг до деканату, а у Леонтія Георгійовича вже відвідувач. Сиджу, чекаю, відкриваються двері до деканату зайшов поважний професор. А з відкритих дверей кабінету декана почулося запитання: «Там люди чи студенти?». Почувши запитання Леоніда Георгійовича, сміявся і поважний професор, і весь деканат.

Після захисту дипломної роботи на півтора роки моє життя не було пов‘язане з академією. В серпні 2002 року доля мене знову приводить до стін академії. І тепер Леонтій Георгійович стає моїм керівником дисертаційної роботи. Статті, тези, участі в конференціях…

Завжди дивувала працьовитість, коректність, інтелігентність Леонтія Георгійовича, кількість ідей, бажання працювати і щось змінювати на краще.

Життєвий і трудовий шлях Леонтія Георгійовича Чесанова – це яскравий приклад людини, яка може називатися Учитель.

В. О. Петренко,

к. т. н., доцент,

проректор з науково-педагогічної,

інноваційної роботи та розвитку;

А. О. Петренко,

к. т. н., доцент,

декан факультету

Цивільної інженерії та екології

?>
вверх