Слово про директора (до 90-річчя ПДАБА)

Усі, хто заходить до корпусу Науково-навчального інституту інноваційних освітніх технологій ПДАБА (Паторжинського, 11-а), з подивом споглядають бюст, що розташований у вестибюлі. Хто ця високочола людина, якій поставлено пам′ятник у корпусі інституту? Це – Петро Павлович Шабанов. Директор інституту, людина-легенда, майстер адміністрування. З 1967 року трудився на теренах ДІБІ-ПДАБА. Хто працював з Петром Павловичем, той з вдячністю згадує новаторський дух, енергію, життєлюбство цієї особистості.

Уперше я познайомилась з Петром Павловичем улітку 1994 року, коли кафедра направила мене для роботи в предметній комісії з мови приймальної комісії ПДАБА. Петро Павлович Шабанов тоді був відповідальним секретарем приймальної комісії, працював по-новаторськи, але спокійно і виважено, виконуючи завдання, які стояли перед Академією. На початку незалежності нашої держави, у кризові роки її становлення, з абітурієнтським людом було не густо. Ми з Петром Павловичем об′їздили майже всю область та її довкруги, приймаючи перший непрофільний іспит (українську мову) на місцях, щоб заохотити абітурієнтів вступати до Академії, склавши лише профільний іспит з математики. Така ініціатива Петра Павловича дала свій результат – Академія набрала повний ліцензований обсяг абітурієнтів.

З того далекого 1994 року наші професійні долі постійно переплітались. У грудні 1998 року за наказом Міністра освіти України (наказ від 24.12.1998 р.) та ректора ПДАБА (професора Большакова В. І., наказ від 30.12.1998 р.) було створено Інститут безперервної фахової освіти ПДАБА (ІБФО ПДАБА), директором якого призначено дійсного члена Академії будівництва України, доктора філософії в технічних науках, кандидата технічних наук, професора Петра Павловича Шабанова. Новостворений інститут (ІБФО) функціонував на госпрозрахункових засадах за рахунок коштів, які отримував за надання освітніх і супутніх до них послуг від своїх замовників – слухачів та студентів. Останнє потребувало поважного і відповідального ставлення до своїх кредиторів-замовників. За своїм Положенням інститут був наділений фінансово-господарською самостійністю, підпорядкований безпосередньо ректору Академії, який визначав напрями його основної діяльності, структуру управління та умови використання матеріально-технічної бази Академії.

В Інституті було створено три факультети. Кожен з факультетів функціонував на госпрозрахункових засадах зі своїм субрахунком і мав свої особливі завдання: факультет довузівської підготовки проводив підготовку молоді за денною формою навчання до вступу в Академію на спеціальності, які потребували поглиблених знань з математики, фізики, малюнка, креслення, української мови; факультет перепідготовки і підготовка кадрів працював за заочною і денно-заочною формою навчання з терміном навчання 2 – 3 роки. До нього зараховували на конкурсній основі випускників навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації або осіб з незакінченою вищою освітою. Підготовка велася з таких спеціальностей: «Облік і аудит», в тому числі за спеціалізаціями: «Облік і аудит в банках», «Облік і аудит у сфері торговельного бізнесу», «Економіка підприємства», в тому числі за спеціалізаціями «Економіка проектів», «Економіка підприємства на ринку товарів і послуг», «Менеджмент організацій», в тому числі за спеціалізаціями «Менеджмент торгівлі та сфери послуг», «Менеджмент митної служби», «Менеджмент підприємницької діяльності», «Менеджмент персоналу», «Автомобілі і автомобільне господарство», «Підйомно-транспортні, будівельні та дорожні машини», «Теплогазопостачання і вентиляція», «Промислове і цивільне будівництво», у тому числі за спеціалізацією «Проектування та спорудження об’єктів нафтогазового комплексу». Базовими в освітянській діяльності Інституту були спеціальності будівельного та архітектурного напрямів. У 2001 році було відкрито прийом на спеціальність «Дизайн архітектурного середовища» з орієнтацією на архітектурний дизайн. Перший випуск студентів факультету перепідготовки і підготовки кадрів відбувся у березні 2001 року за спеціальністю «Облік і аудит». Факультет підвищення кваліфікації викладачів вишів і фахівців з різних питань будівельного, архітектурного і економічного напрямків, з охорони праці і управління якістю продукції завжди користувався підвищеним попитом у Дніпропетровській області та за її межам. Лише в 1999 році його закінчили 328 осіб.

Залюблений у свою справу, відданий своєму покликанню Петро Павлович Шабанов вражав нас, хто працював і навчався з ним поруч, своєю життєвою енергією, вмінням бачити і передбачати майбутнє. Він був фаховим методистом освітянської діяльності, прекрасно розумів запити студентів, тісно пов’язував їх із запитами держави. У 2000 році спільними зусиллями з викладачами кафедр Інституту була напрацьована «Концепція організації навчальної роботи з працюючими дорослими», у якій основними засадничими вимогами була сучасна парадигма – освіта впродовж життя. Розуміючи перспективність переходу до дистанційного навчання, використання цифрових технологій в освітній діяльності, Петро Павлович віддавав належне комп’ютеризації навчального процесу. Оточивши себе професійною молоддю – Олександр Махницький, Олександр Пустюльга, Андрій Ігумнов, Наталя Драгунова − він створив в Інституті електронну бібліотеку, три комп’ютерні класи з найсучаснішою технікою, де всі студенти мали змогу вивчати найновіші професійні програми. Вибудовуючи все навчання в Інституті на трьох основних принципах: «вчитися в дії» –отримувати різні вміння та навички під час практичної діяльності; «вчитися взаємодіяти» здобувати практичні знання про відмінності, які існують між людьми, вчитися працювати в команді та усвідомлювати необхідність співпраці з оточуючими; «навчатися вчитися» – формування навичок пошуку інформації та її обробки, аналізу власного досвіду, здатності застосовувати все назване вище в різних життєвих ситуаціях, – Петро Павлович створив в Інституті базу практичної підготовки. Так студенти спеціальності «Автомобілі і автомобільне господарство» мали базу практики на 16 філіях технічної кафедри, які розташовувалися на сучасних СТО міста (наприклад: Агросоюз, СТО «Баварія», СТО «Сканія») та в Альтенбурзькій технічній школі (Німеччина). І сьогодні випускники ІБФО ПДАБА, які успішно реалізували себе як фахівці, з вдячністю згадують роки навчання в Інституті: Тетяна Бутенко, Владислав Рева, Олександр Синіцин, Ігор Яготинцев, Віктор Тищенко, Сергій Заковирко, Олександр Вишняк, Василь Чмона, Алла Джобалда та багато, багато інших.

Робочий день Петра Павловича розпочинався о восьмій ранку. Він заходив до кожного підрозділу Інституту, вітаючись з кожним працівником. Цікавився справами професійними та особистими. Ніколи не був байдужим до людей. Допомагав, радив, співчував, сприяв, підтримував, зараджував, розраджував. Особисто брав участь у всіх соціально-комунікативних заходах («Свято посвяти в студентство», «Вручення дипломів випускникам», «Різдвяний вечір на Паторжинського» тощо), ініціював організацію дозвілля і відпочинку студентів та співробітників. Працюючи з ним поруч головою відокремленої профспілки, завідувачем кафедри гуманітарних дисциплін, його заступником усі роки роботи інституту, сьогодні можу стверджувати – його любили співробітники, його любили студенти. Найкращою рекламою нашого Інституту, вважав Петро Павлович, «є враження наших студентів». Враження від нашого ставлення до них, від знань, обізнаності та атмосфери, у якій навчаються студенти. Саме тому кожен куточок навчального корпусу Інституту сповнений любов′ю і затишком, є результатом не раз обдуманих рішень. А гасло знаного педагога-новатора В. Сухомлинського, яке сповідував у своїй роботі Петро Павлович і донині височіє у вестибюлі Інституту: «Культ Батьківщини, культ Людини, культ Книги і культ Рідного Слова». «Знання та практика визнають тільки істину, і тому з часом подібна форма навчання набуватиме все більшої актуалізації. Наш Інститут поки що є скромним початком змін, але він буде розвиватися природно й органічно. З часом ІБФО буде намагатися продемонструвати великі досягнення Академії в наданні освітніх послуг, які викличуть повагу в усіх», − так писав П.П. Шабанов на сторінках газети «Молодий будівельник» (2000 р. 16 липня). «Інститут, який росте кожного року на поверх», − так писав журналіст газети «Дніпро вечірнє» Олександр Пильонов (2002 р. 23 квітня) про успіхи ІБФО в освітянській діяльності.

Доля була щедрою до Петра Павловича. Вона дала йому прекрасних дружину, доньку, онука, вірних і надійних друзів, колег, однодумців та сповнений викликами та натхненним неспокоєм життєвий шлях. Але доля була до нього і жорстокою, оскільки зненацька обірвала його повне нових задумів життя. На 69-ому році сталася прикра автомобільна аварія, яка перервала творчий злет Петра Павловича.

На прощальний мітинг до маленького сільського кладовища села Обухівка, що поблизу м. Дніпра, у травні 2003 року зібралося майже все студентство, яке навчалося в різні роки в Інституті безперервної фахової освіти ПДАБА, проводжаючи в останню путь свого вчителя, наставника, друга. Та й сьогодні щоразу, провідуючи могилу надійного друга, мудрого вчителя – на чорному мармурі завжди свіжі квіти. Друзі та студенти пам′ятають! Це була однозначно неординарна особистість. Твердий характер, сильна воля, нестримна енергія – ось основні риси, якими можна описати Петра Павловича.

Сьогодні в навчальному корпусі ПДАБА по вулиці Паторжинського 11-а розташовується новостворений Науково-навчальний інститут інноваційних освітніх технологій ПДАБА, на який керівництво Академії та й уся Академія покладає чималі надії у впровадженні й просуванні нових освітніх технологій. Сподіваємося, що новаторський, креативний, інтелектуальний дух, закладений у цьому корпусі Петром Павловичем Шабановим спрацює! Попереду в нас велика робота!

 

Проф. Галина Євсєєва,

завідувач кафедри українознавства,

документознавства та інформаційної діяльності ПДАБА

?>
вверх