ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ ЧЕЛНОКОВ ТІЛЬКИ ОБ’ЄКТИВНО

Олександр Васильович Челноков народився у м. Дніпропетровськ 28 квітня 1956 р. У 1978 році закінчив архітектурний факультет Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту і все подальше життя пов’язане з цим вишем. Асистент кафедри історії, теорії архітектури (1978 – 1979), служба в армії (1979 – 1981), аспірантура на кафедрі Міського будівництва (1981 – 1984), молодший науковий співробітник лабораторії містобудівної акустики (1984 – 1985). У 1987 р. захистив кандидатську дисертацію, з 1990 – доцент кафедри Архітектури.

1992 – 2002 – завідувач кафедри Архітектури. З 2002 р. до теперішнього часу декан Архітектурного факультету. З 2003 р. завідувач кафедри Основ архітектури (до 2016) та професор цієї ж кафедри (з 2009 по сьогодні). Член Вченої ради Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. В 2015 році був обраний членом правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки архітекторів України. Член-кореспондент Академії будівництва України (2014).

Приділяє багато часу проектній та експертній діяльності в будівельній галузі та нерухомості Дніпропетровська – Дніпра та Дніпропетровської області (Інститут експертизи ПДАБА). З 2002 року декан О. В. Челноков велику увагу надає розробці стандартів освіти за напрямом 6.060102 рівня бакалавр, рівня спеціаліст 7.06010201, 7.06010202, 7.06010203, рівня магістр 8.06010201, 8.06010202, 8.06010203 у складі документів ОПП, ОКХ та навчальних планів для кожного рівня.

Здійснює на архітектурному факультеті підготовку бакалаврів та магістрів архітектури з залученням грантів міжнародних освітніх програм. 11 кваліфікаційних робіт магістрів архітектури, якими керував професор О. В. Челноков, на Всеукраїнських оглядах-конкурсах архітектурних шкіл були нагороджені дипломами першого ступеню. Керує стажуванням і проектними практиками в Україні та за кордоном (Страсбург, Моне, Гренобль, Познань).

З 2002 року є членом методичної комісії МОН України з питань архітектурної освіти. З 2003 року до сьогодення є експертом МОН України з акредитації архітектурних закладів. Активно розвиває співдружність з архітектурними школами України та Європи. Має понад 57 архітектурних проектів реконструкції та будівництва, більше 90 наукових та методичних праць у галузі проблем архітектури та архітектурної освіти.

ТІЛЬКИ ТВОРЧІСТЬ ТА ПОШУК

Архітектура – це діяльність, яка існує на стику технічної та художньої творчості. Зрілий, успішний архітектор – людина, яка суміщає інженера-конструктора і художника-скульптора, при цьому залишаючись елегантним, як зоряний артист, для ефективного спілкування з замовником. Від природи такий дар – виняток. Кувати своє архітектурне щастя потрібно, як правило, виключно самому. Хто зустріне талановитих вчителів, зробить цю справу швидше і продуктивніше. О. В. Челнокову пощастило, у нього були такі Вчителі. На початку – Олег Борисович Петров, професор, заслужений архітектор УРСР, а потім Євген Павлович Самойлюк, професор, кандидат технічних наук. Очевидно їм теж було комфортно працювати з креативним, допитливим хлопцем. Диплом першого ступеня на Всесоюзному конкурсі архітектурних шкіл в 1978 р. за проект «Іподром в місті Дніпропетровську», а потім захист кандидатської дисертації – перші знакові події процесу вирощування своєрідного архітектурного «Я». Але головне те, що процес цей став перманентним, зі своїми вершинами і невдачами (які в справжній творчості неминучі).

Природним продовженням цього професійного зростання стало обрання О. В. Челнокова деканом архітектурного факультету. Тут треба відзначити прозорливість керівництва вузу. Адже була спокуса повернутися до практики залучення на цю посаду «технарів» – надійніше, зрозуміліше. Але вибір був зроблений на перспективу, з урахуванням «зрілого віку» факультету. До цього часу архітектурний факультет ПДАБА вагомо і зримо заявив про себе творчими досягненнями своїх випускників не тільки в регіоні, але і в країні. Цілком резонно було довірити факультет одному з його яскравих представників. Для О. В. Челнокова починається новий етап професійного «вирощування», пов’язаний з досить екзотичною для архітектора роллю керівника великого колективу.

Олександр Васильович завжди підкреслював безумовний пріоритет його сім’ї в системі життєвих цінностей. Турбота про її благополуччя – для нього головне завдання. Але в цих переконаннях за останні 15 років, думається, відбулися певні зміни. Що найбільше формує почуття глибокої відповідальності за сім’ю, які події? Звичайно ж народження дітей, необхідність прийняти на себе вантаж турбот за їх виховання і життєзабезпечення, як це сталося в родині Олександра Васильовича після народження Кирила і Дарини.

Мабуть, схожа життєва подія повторювалася з ним ще не раз, але вже на іншому рівні і в інших форматах. Чотири акредитації факультету в 2003, 2008, 2014 і 2019 роках цілком порівнянні за значимістю для колективу, за складністю самого процесу з тим, що відбувається в родині при появі на світ дітей. Скільки душевних сил, часу, здоров’я пішло у декана і його помічників на цю роботу?! І як радісно і масово сприймався факт завершення таких важких «пологів».

Звичайно, не відразу, у міру вростання в роль не формального, але реального лідера, уявлення про свою сім’ю у Челнокова розширюється до масштабів всього факультету. Вроджена висока ступінь відповідальності і почуття обов’язку допомагають органічно вписати в сферу своїх пріоритетів таке неспокійне, але талановите співтовариство. Коли зараз Челноков говорить про досягнення факультету, він настільки ж емоційний і піднесений як при розповідях про успіхи Дарини і Кирила. А коли трапляється біда або чиясь помилка, він не панікує, не відстороняється, а системно і по-батьківські мудро і делікатно «розрулює» складну ситуацію.

Особливо улюблене і балуване дитя Челнокова – франкофонний проект. Так в побуті називають всі міжнародні освітні програми, в яких бере участь факультет. У роботі з цього напряму Челноков реалізувався перш за все, як адмірал-стратег. На рубежі століть ним були чітко визначені основні шляхи розвитку – до світових стандартів освітньої системи за допомогою використання міжнародних програм. І в подальшому він твердою адміральською рукою прокладав маршрут прямування своєї флотилії. Зараз близько 50 випускників факультету продовжують навчання в університетах Західної Європи, деякі там успішно працюють. Найбільш активні приїжджають в академію з лекціями, діляться своїм досвідом, проблемами. Деякі з них, справжні патріоти, повертаються на Батьківщину. Їхні досягнення і знання дають можливість більш ефективно і сучасно вибудовувати навчальний процес. Це допомагає, в кінцевому рахунку, «будувати Європу в Україні», а не стояти біля чужого парадного під’їзду в очікуванні милостині.

Що заважає? Відсталість системи, яка не бажає рахуватися зі специфікою підготовки архітекторів. Брак коштів для розвитку матеріальної бази факультету та … часу.

Що допомагає? Креативність, яка в крові, в кожній клітинці. Раціональність і розважливість, самовладання і стійкість, народження в жорстких протистояннях, яких в житті вистачало.

Чого чекати? Боротьби за розвиток факультету. Нових звершень і нових негараздів, нових яскравих проектів і безліч різних турбот.

Що побажати? Здоров’я і світу йому і його «великій і малій сім’ї». Твердості духу і вірних друзів. Теплих і чистих під кілем морів.

Архітектурна флотилія ПДАБА.

Записав С. І. Подолинний,

старший викладач кафедри архітектурного

проектування та містобудування

?>
вверх