15.10.2020

ГЕННАДІЙ ДАНИЛОВИЧ ДІБРОВ (1927 – 1985)

Дібров Геннадій Данилович, доктор хімічних наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, автор і співавтор понад 350 наукових праць, 75 авторських свідоцтв, науковий керівник тридцяти трьох захищених кандидатських і двох докторських дисертацій.

Наукова діяльність Г. Д. Діброва присвячена вивченню проблем фізико-хімічної механіки будівельних матеріалів.

Під його безпосереднім керівництвом було впроваджено в промисловість велику кількість наукових розробок з удосконалення технологій цементного виробництва, теплоізоляційних матеріалів, керамічної цегли, тампонажних розчинів, жаростійких бетонів.

Генадій Данилович народився 11 серпня 1927 р. у м. Ростов-на-Дону в сім’ї службовців. У 1934 р. пішов до школи. Коли фашисти підійшли до міста, сім’я евакуювалася в Грузію, у м. Цноріс-Цхалмі. В 1943 р. сім’я приїхала з евакуації в Кисловодськ, де він і закінчив школу.

У 1945 р. Г. Д. Дібров вступив до Новочеркаського індустріального інституту, а в 1946 р. перевівся до Ростовського інженерно- будівельного інституту, який закінчив у 1950 р. за фахом «Виробництво будівельних виробів і деталей».

Подальший життєвий шлях і становлення його як вченого і громадянина, проходить спочатку в цьому ж інституті. Після закінчення інституту Г. Д. Дібров працює неповних два роки старшим лаборантом кафедри «Технологія в’яжучих, бетонів і будівельної кераміки», а потім його переводять на посаду старшого викладача цієї ж кафедри.

Кандидатська дисертація була захищена в 1955 р. у Вченій раді Новочеркаського політехнічного інституту на тему «Дослідження властивостей системи гіпс-пек».

З 1956 р. Г. Д. Дібров працює доцентом кафедри «Технології в’яжучих, бетонів і будівельної кераміки» Ростовського ІБІ, потім заступником декана і деканом будівельно-технологічного факультету інституту. У 1958 р. він був затверджений в ученому званні доцента кафедри технології в’яжучих, бетонів і будівельної кераміки Ростовського інженерно-будівельного інституту.

Сфера наукових інтересів молодого вченого охоплює розділ фізико-хімії капілярно-пористих тіл при їх взаємодії із різними середовищами, фізико-хімічної механіки, що тільки зароджувалась як нова наука. Його науковим наставником був основоположник науки про колоїдну хімію, дійсний член Академії наук СРСР Петро Олександрович Ребіндер.

Наукова діяльність Г. Д. Діброва охоплює не тільки розділи фундаментальних наук, вона тісно пов’язана з рішенням практичних, прикладних задач розвитку народного господарства країни, зруйнованого війною. Поряд із педагогічною діяльністю, в якій він проявив себе досвідченим викладачем, Г. Д. Дібров разом з аспірантами і студентами займається розробкою нових видів гідрофобних теплоізоляційних матеріалів, удосконаленням технології одержання керамічної цегли при суміщенні сушіння і помелу глини в одному агрегаті і застосуванням напівсухого пресування. Розробляються великі цегляні блоки з метою зниження трудовитрат при будівництві будинків і споруд. Проводяться роботи з використання нових видів добавок для інтенсифікації мокрого помелу клінкеру цементної промисловості, що розвивається бурхливо, особливо на таких гігантах, як Новоросійський цементний завод й інших заводах Кавказу і півдня України.

Разом із Г. Д. Дібровим співпрацюють такі вчені, як доктор технічних наук М. С. Остриков і професор А. І. Конопленко, які згодом стали також співробітниками Дніпропетровського інженерно- будівельного інституту.

Праці молодого вченого публікуються у всесоюзних спеціалізованих виданнях, таких як журнали «Будівельні матеріали, вироби і конструкції», «Коллоидный журнал» (видання АН СРСР), у «Доповідях Академії наук УРСР», «Докладах Академии наук СССР». Академічні видання праць присвячені питанням капілярної контракції в процесах зволоження і висихання, впливу сил капілярної контракції на механічні властивості дисперсних пористих і високомолекулярних тіл, впливу активних добавок на сили капілярної контракції.

Теоретичні розробки знову знаходять безпосереднє практичне застосування. Отримано перше авторське свідоцтво на винахід, що називається «Дія сил капілярної контракції на цементі, що висихає». Знаходять практичне застосування роботи з впливу місцевих наповнювачів на властивості бітумних матеріалів, з розробки високоякісної черепиці для покрівлі, з розробки нових технологій одержання газобетону. Багато наукових праць, як і раніше, присвячено теоретичним і практичним питанням технології в’яжучих речовин, із них найбільше відомі такі, як «Механизм усадки цемента», «Некоторые вопросы объемных деформаций в твердеющем и затвердевшем цементе», «Исследование влияния сульфатов щелочных металлов на скорость гидратации цемента и его минералов прямым и косвенным методом», «Микрокристаллоскопические наблюдения над продуктами гидратации портландцементного клинкера и образующих его минералов с малыми добавками электролитов», «Влияние микродобавок сульфатов на прочность цемента мокрого помола». Одержано десять авторських свідоцтв на винаходи, серед них такі, як «О формировании уплотненного поверхностного слоя в бетонах и о значении его», «О механизме объемных деформаций цементного камня при увлажнении», «Влияние различных сред на развитие в изотропном теле трещин первоначальных и вторичных» та ін.

Вчений бере активну участь у багатьох наукових конференціях колишнього СРСР. Його праці друкуються як у «Докладах Академии наук СССР», так і у виданнях Латвійської Академії наук, збірниках конференцій, семінарів та інших виданнях.

Плідна робота Г. Д. Діброва над докторською дисертацією в підсумку включала понад 70 друкованих робіт і 10 винаходів. За активний розвиток нової науки «Фізико-хімічна механіка» йому оголошена подяка Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти РРФСР. В цей час під керівництвом Г. Д. Діброва виконані і захищені три кандидатські дисертації. Протягом багатьох років Г. Д. Дібров керував студентськими науковими гуртками, а студенти, які працювали під його керівництвом, неодноразово нагороджувалися цінними подарунками і грамотами. Вчений брав активну участь у громадському житті інституту і йому неодноразово оголошувались подяки.

У 1970 р. Г. Д. Дібров успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук на тему «Молекулярно- поверхневі явища в дисперсних структурах, що деформуються в активних середовищах».

У 1971 р. Генадій Данилович був обраний за конкурсом завідувачем кафедри технології бетонів і в’яжучих Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (ДІБІ, нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури). З цього року і до кінця свого життя, яке закінчилось у 1985 р., педагогічна діяльність і науковий пошук Г. Д. Діброва пов’язані з академією, будівельно-технологічним факультетом, кафедрою технології бетонів і в’яжучих, яку він очолював майже 15 років. Саме в академії розкривається його талант ученого, вмілого організатора науки і чудового педагога. Г. Д. Дібров є одним із тих заслужених людей академії, які зробили «переворот» у головах багатьох стосовно наукових досліджень і підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. У наукових лабораторіях кафедри експериментальні дослідження не припинялися і вночі, тому що темою багатьох дисертаційних робіт були розробки, що стосувались нових теплоізоляційних матеріалів і жаростійких бетонів, а дослідження необхідно було проводити цілодобово і без перерв. На кафедральних і міжкафедральних семінарах обговорювались найбільш цікаві і проблемні питання досліджень, а генератором ідей і робіт був незмінно Г. Д. Дібров. Перед аспірантами, науковими співробітниками ставилася мета, задача дослідження. Проблеми, питання, що виникали, можна було вирішити в кабінеті завідувача кафедри, а часто це були незаплановані семінари, в яких брала участь вся кафедра і прибулі численні здобувачі або аспіранти з усієї колишньої неосяжної території СРСР від Криму до Камчатки, від Каспію до Прибалтики. При кафедрі була організована галузева лабораторія надійності будівельних матеріалів і конструкцій. Протягом 14 років кафедра і створена Г. Д. Дібровим галузева лабораторія під його керівництвом виконала госпдоговірних робіт з економічним ефектом близько 16 млн. карбованців.

У 1972 р. при представленні завідувача кафедри, д. х. н. Г. Д. Діброва до затвердження в ученому званні професора він мав 98 опублікованих робіт, із них 15 робіт, надрукованих після захисту докторської дисертації.

Проривом у науковий світ і визнанням академії як школи з підготовки фахівців вищої кваліфікації в галузі будівельних матеріалів було затвердження на початку 1976 р. Вченої ради з присудження наукового ступеня кандидата технічних наук за фахом «Будівельні матеріали і вироби» під головуванням Г. Д. Діброва. З цього часу Придніпровська академія будівництва та архітектури стала відомою як один з головних будівельних вузів не тільки в Україні, а й у всьому колишньому Радянському Союзі. В академії, крім здобувачів з України, захищали кандидатські дисертації здобувачі з Бреста, Ростова-на-Дону, Новочеркаська, Уфи, Риги, Челябінська, Вільнюса, Алма-Ати, Ташкента, Владивостока, Москви, Воронежа та інших міст колишнього СРСР.

Аспіранти і здобувачі Г. Д. Діброва беруть участь у семінарах, конференціях, симпозіумах, що проходять у Москві, Санкт- Петербурзі, Ризі, Вільнюсі, Львові, Мінську, Челябінську, Куйбишеві, Тольятті, Навої, Ташкенті, Новоросійську.

Безпосередньо під керівництвом Г. Д. Діброва підготовлено 33 кандидати наук, багато з яких і сьогодні працюють в академії доцентами, завідувачами кафедр, займаються дослідницькою роботою.

Під його керівництвом і при особистій участі виконувалось багато найважливіших тем наукових досліджень, що входили до тематики ДКНТ, Держбуду СРСР, ЦНДІБК, НДІБК, АН України.

Особливо важливе значення мають роботи з досліджень відходів чорної і кольорової металургії та інших галузей промисловості для виробництва глиняної цегли, цементу, теплоізоляційних матеріалів і жаростійких бетонів.

У Павлограді побудовано цех з випуску високотемпературних теплоізоляційних матеріалів, технологічний процес та продукція якого базується на авторських свідоцтвах, розроблених Г. Д. Дібровим. Крім того, Геннадій Данилович доклав багато особистих зусиль і під час будівництва цього цеху. Аналогічні цехи побудовані в інших містах для потреб атомної енергетики.

Розроблено ефективні захисні високовогнетривкі покриття для котлів теплових електростанцій і теплоізоляції для допоміжного устаткування ДРЕС. Впровадження у виробництво здійснено на Молдавській ДРЕС. Сумарний економічний ефект перевищував 2 млн. карбованців.

На базі відходів нікелевого виробництва розроблені тампонажні матеріали, стійкі в умовах сірководневої і вуглекислої корозії для унікального родовища Астраханського заводу, де вміст сірководню досягає 25 %.

Співробітниками кафедри і лабораторії під керівництвом Г. Д. Діброва розроблено понад 20 нормативних документів, затверджених Держбудом СРСР і УРСР, Мінважбудом і Мінсільбудом УРСР, із застосування зол Слав’янської, Придніпровської, Кіровоградської ТЕС для легких і важких бетонів, а також тампонажних матеріалів.

Неодноразово Г. Д. Дібров був визнаний переможцем оглядів- конкурсів педагогічної майстерності. Його, як педагога і людину, дуже любили і шанували студенти. Читання лекцій для нього було найвідповідальнішою справою. Під час лекцій він наводив багато прикладів із життя вчених, з особливою повагою він розповідав про життя і наукову діяльність свого вчителя, основоположника науки про колоїдну хімію П. О. Ребіндера.

Великим визнанням його, як наукового авторитету, основоположника Придніпровської наукової школи в галузі будівельних матеріалів стало обрання Г. Д. Діброва загальними зборами Академії наук України 26 грудня 1975 р. членом- кореспондентом Академії наук України за фахом «Будівельні матеріали».

Г. Д. Дібров активно співпрацював з утвореним в м. Дніпропетровськ Придніпровським науковим центром. У будівельній академії за особистою участю Г. Д. Діброва організовувались всесоюзні конференції і семінари з будівельних матеріалів. У них брали участь такі всесвітньовідомі вчені країни, як професори К. Д. Некрасов, В. І. Соломатов, Ю. М. Баженов, О. П. Мчедлов-Петросян, Ю. П. Горлов, В. Б. Ритинов, В. І. Бабушкін, А. В. Волженський, М. І. Боженов, А. А. Пащенко, В. Д. Глуховський, Г. І. Горчаков та ін.

Ці видатні вчені неодноразово на запрошення Г. Д. Діброва приїжджали для читання лекцій студентам, науковим співробітникам і аспірантам, а також як опоненти дисертаційних робіт, що захищалися в спеціалізованій ученій раді академії.

За період роботи спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій було захищено більше 50 робіт.

Багато хто зі здобувачів і аспірантів, які одержали науковий ступінь у Придніпровській академії, у даний час працюють керівниками підприємств, провідними науковими співробітниками інститутів, міністерств і відомств у Києві, інших містах України та колишнього СРСР. Проблемами і планами наукової школи Г. Д. Діброва завжди цікавився академік Б. Є. Патон.

Подальші дослідження, проведені науковою школою професора Г. Д. Діброва, належать до фізико-хімічної механіки будівельних матеріалів, для чого була організована й оснащена лабораторія для експериментальних робіт. Проводяться наукові дослідження з довговічності будівельних матеріалів і конструкцій, використання відходів промисловості. У співавторстві з професором А. О. Сергєєвим й іншими видана в 1975 р. книга «Применение местных материалов в строительстве». Бере участь у роботі багатьох республіканських, всесоюзних конференцій, міжнародних конгресів і симпозіумів. Не раз відзначений почесними грамотами Мінвузу СРСР і УРСР за керівництво кращими студентськими роботами.

Г. Д. Дібров вів велику громадську роботу, був членом НТР Мінвузу СРСР, членом НТР Держбуду СРСР, членом АН УРСР з проблем «Фізико-хімічної механіки і ліофільності дисперсних систем».

За активну і плідну роботу в науково-технічній раді Держбуду СРСР Президентом Ради в 1982 р. професору Г. Д. Діброву оголошена подяка, він постійно заноситься на Дошку пошани інституту. У 1984 р. рішенням Колегії Міністерства вищої і середньої освіти СРСР і Президентом ЦК профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ, за багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність з підготовки висококваліфікованих фахівців був нагороджений нагрудним значком «За відмінні успіхи в роботі» в галузі вищої освіти.

Генадія Даниловича не стало в розквіті творчих сил 15 травня 1985 р.

Широко відомий в ученому світі фундаментальними роботами в галузі фізико-хімічної механіки капілярно-пористих тіл Г. Д. Дібров, автор 350 наукових праць, монографій, навчальних посібників, 75 авторських свідоцтв, впровадив у виробництво велику кількість наукових розробок, що принесли народному господарству великий економічний ефект.

У всіх його учнів і тих людей, які його знали, залишилися теплі спогади про вчителя, добру і уважну людину, видатного вченого і педагога. Вчена рада академії встановила у 1992 р. стипендію імені Г. Д. Діброва, що призначається кращим студентам будівельно- технологічного факультету.

Життєвий і трудовий шлях члена-кореспондента Академії наук України Геннадія Даниловича Діброва являє приклад самовідданого служіння інтересам народу, держави і науки.

В. І. Большаков,

професор кафедри матеріалознавства

та обробки матеріалів,

заслужений діяч науки і техніки України.

Із «Серії історичних нарисів

«Видатні українські вчені та інженери-будівельники»