ДІБІ – ПДАБА – РОДИННА КОЛИСКА ДВОХ ПОКОЛІНЬ

Так трапилося, що в родині Святослава Андрійовича Щербака одночасно живуть два покоління – батьки та діти, що вчилися в одному виші та отримали путівку в широку життєву подорож на вулиці Чернишевського, 24 а.

Спочатку батьки Станіслав Андрійович та Катерина Василівна отримали в 1978 році вищу будівельну освіту в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Продовжив сімейну традицію син Андрій. Він закінчив у 2000 році Придніпровську державну академію будівництва та архітектури. А 2003 р. його наздогнала молодша сестра Ольга. На цьому сімейні традиції, пов’язані з ПДАБА, не закінчилися, а тільки продовжували розвиватися, бо сім’я Щербаків після отримання вищої освіти вирішила йти далі. Почав нову сімейну традицію, тепер вже наукову будівельну стежину батько С. А. Щербак. Але, щоб наша розповідь була повною та послідовною, треба повернутися в 1972 рік, де все і почалося. Саме в цьому році Станіслав Щербак поступив на очне відділення будівельно-технологічного факультету ДІБІ і вже з 2-го курсу почав займатися всерйоз наукою під керівництвом члена-кореспондента Академії наук УРСР Г. Д. Діброва і його учня професора А. П. Приходька.

Свою «школу життя» С. А. Щербак пройшов у студентських будівельних загонах, а саме: шлях від рядового бійця до головного інженера загону. У 1976, 1977, 1982, 1983 рр. в Ішимі, Голишманово, Нижньовартовську, с. Райдужному, Мегіоні і інших містах і селищах Тюменської області будував об’єкти різного господарського призначення.

Студент Святослав Щербак був активним спортсменом. Займався легкою атлетикою, футболом, стрибками на батуті. У 1975 р. він посів третє місце на Всесоюзних студентських іграх зі стрибків на батуті в синхроні.

Свою трудову діяльність С. А. Щербак розпочав на посаді головного технолога, а потім головного інженера Рославльского заводу залізобетонних виробів-4 Смоленської області, куди був направлений за розподілом після закінчення ДІБІ в 1978 році.

У 1981 році він вступив на очне відділення аспірантури Московського інституту інженерів землеустрою і в грудні 1984 року успішно захистив в НДІЗБ Держбуду СРСР кандидатську дисертацію на тему: «Безцементні дрібнозернисті бетони» під науковим керівництвом проф. В. Н. Мамонтова. Під час підготовки наукової роботи співпрацював з такими відомими вченими як: А. В. Нехорошев, Б. В. Гусєв, Н. М. Жаворонков, А. Т .Баранов та ін. Після закінчення аспірантури МІІЗу С. А. Щербак працює на посаді старшого наукового співробітника, а потім завідувача лабораторії в Дніпропетровській філії науково-дослідного інституту будівельного виробництва, де продовжував брати активну участь у розробках нових будівельних матеріалів різного призначення в тому числі і з відходів металургійної промисловості.

У 1990 році С. А. Щербак був обраний депутатом, членом Президії, головою комісії комплексного соціального та економічного розвитку району Жовтневого районного ради народних депутатів м. Дніпропетровська.

У 1996 році він поступає на очне відділення докторантури Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Наставником і науковим консультантом С. А. Щербака став видатний вчений, заслужений діяч науки і техніки, д. т. н., проф. В. І. Большаков. Після закінчення навчання С. А. Щербак працював старшим науковим співробітником в ВАТ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва».

З цього часу починається цикл робіт В. І. Большакова та С. А. Щербака, присвячений розробці технології переробки і використання відходів металургійної, гірничорудної і хімічної промисловості в будівництві, а також переробці будматеріалів. Ці роботи надзвичайно важливі, оскільки поряд з енергозбереженням і економією цементу вирішена важлива для України екологічна проблема – звільнення з-під відвалів орної землі. За роботи цього циклу В. І. Большакову, С. А. Щербаку в 1999 році присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки.

За їхнім методом в 1990 роках було розроблено та освоєно понад 40 видів будівельних матеріалів і виробів на основі відходів металургійної, гірничорудної та хімічної промисловості з щорічним загальним економічним ефектом понад 15 млн. грн. Економічний ефект від впровадження результатів роботи в 1999 р. тільки по ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» склав більш 20 млн. грн.

У 2000 році С. А. Щербак повертається до своєї альма матер – ПДАБА спочатку на посаду старшого наукового співробітника, з 2001 року – начальника науково-дослідної частини, а з 2003 по 2019 рр. – завідувача відділу докторантури, аспірантури та магістратури.

У 2001 році С. А. Щербак успішно захистив докторську дисертацію. І почав свою викладацьку діяльність в якості професора в 2003 році на кафедрі опалення, вентиляції та якості повітряного простору, а з 2006  по 2019 рр. працював професором кафедри технології будівельних матеріалів, виробів та конструкцій.

С. А. Щербак є автором близько 100 наукових робіт, в тому числі трьох монографій і навчального посібника, а також двох Державних стандартів України. У 2011 році отримав вчене звання професора.

С. А. Щербак є академічним радником Міжнародної інженерної академії, членом-кореспондентом Академії будівництва України, а також лауреатом: премії Всесоюзної ради науково-технічних товариств (1984 р.) за роботу «Фізико-хімічні основи формування структури штучних силікатних будівельних матеріалів»; премії Академії будівництва України ім. В. С. Буднікова (2000 р.) за роботу «Переробка відходів металургійної промисловості в будівельні матеріали і використання їх в будівництві».

У 2016 році йому присвоєно звання Почесного професора Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Під науковим керівництвом Святослава Андрійовича захистили кандидатські дисертації дві аспірантки: М. А. Єлісєєва в квітні 2013 року і Н. В. Спільник восени того ж року.

Сьогодні Святослав Андрійович продовжує свою наукову діяльність в лабораторії експериментальних наукових досліджень в якості старшого наукового співробітника за такими основними напрямами: переробка та використання відходів промисловості в будівництві і виробництві будівельних матеріалів; фізико-хімічні основи формування структури штучних силікатних будівельних матеріалів; розробка технологічних рішень виробництва будівельних матеріалів, виробів та конструкцій з використанням методів фізико-хімічної і механічної активації сировинних сумішей.

Продовжуючи сімейні традиції, широкі наукові батьківські горизонти доповнюють та збагачують діти професора С. А. Щербака. Так, у 2015 році Андрій Святославович Щербак, випускник ПДАБА, захистив кандидатську дисертацію у спеціалізованій Раді нашої академії (05.23.05 – Будівельні матеріали та вироби) за темою: «Модифіковані теплоізоляційні матеріали на основі піноскла». Сьогодні Андрій Святославович працює завідувачем кафедри нарисної геометрії в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна.

Не відстає від старшого брата і сестра Ольга Святославівна Щербак, яка після закінчення навчання у 2003 році ПДАБА працювала асистентом на кафедрі екології та охорони навколишнього середовища, де написала і підготувала до захисту кандидатську дисертацію, яку в 2016 році захистила у спеціалізованій Раді ПДАБА (05.23.05 – Будівельні матеріали та вироби) за темою: «Шлаколиті фундаментні блоки зі шлаків силікомарганцю» (науковий керівник – проф. Л. С. Савін). Після захисту дисертації продовжила роботу на своїй кафедрі в якості доцента та за сумісництвом працювала в Інституті екології та безпеки життєдіяльності в будівництві.

Династія випускників та науковців родини Щербак є наочним прикладом твердження «Професія будівельника вічна і сучасна».

Т. А. Шпаковська,

провідний інженер ректорату

?>
вверх