28.04.2025

Дебатний турнір у ліцеї цифрових технологій та дизайну: інтелектуальна власність через призму класичної літератури

23 квітня 2025 року в Ліцеї цифрових технологій та дизайну УДУНТ можна було спостерігати незвичайне пожвавлення: дев’ятикласники з серйозними обличчями й сяйливими очима дискутували про інтелектуальну власність, використовуючи роман Гарпер Лі «Убити пересмішника» як відправну точку.

Відкривала дебати Олександра Омелич, магістрантка економічного факультету ННІ «ПДАБА», яка поєднує навчання з роботою у відділі виховної роботи зі студентами УДУНТ, поділилася власним досвідом участі в дебатних перегонах та побажала успіху й наснаги всім, хто наважився вступити в інтелектуальний двобій. «Дебати – це не просто змагання у красномовстві, — зазначила вона з усмішкою, — це можливість зрозуміти складні питання з різних боків і, можливо, навіть змінити власну думку. Як учасниця багатьох турнірів можу сказати – тут важливо не перемогти, а переконати навіть самого себе».

Модератор заходу, доцентка каф. УДІД ННІ «ПДАБА» Лариса Георгіївна Богуславська, відкрила дебати, запросивши першою до слова команду «Цифрова доба і моральність». Капітан Анастасія Мамедова впевнено розпочала виступ, миттєво захопивши увагу аудиторії порівнянням: «Як Аттікус Фінч боровся за справедливість у залі суду, так і ми сьогодні боремося за справедливість у цифровому просторі». Емоційний виступ Аріни Федорової став справжньою родзинкою дебатів. Вона пристрасно говорила про цифрову етику, зазначаючи, що ми живемо в часи, коли скопіювати чужу роботу легше, ніж написати власне ім’я! Але простота дії не робить її моральною. Дмитро Рєзниченко привернув увагу своєю чесною позицією. «Я мушу визнати, що і сам міг завантажити результат чужої праці, але зараз розумію, як важливо не ставати на шлях піратства, адже ми повинні формувати нову культуру поваги до інтелектуальної власності».

Корній Обласов, Матвій Холоднов, Владислава Богатиренко, Михайло Шкарупа порушили у своїх виступах дуже важливі питання особистої відповідальності користувачів цифрових технологій. Владислава особливо вразила присутніх, коли порівняла некоректне використання чужих ідей із «крадіжкою душі автора». «Кожен твір – це частинка серця його творця,» – наголосила вона, змусивши багатьох у залі замислитися.

Після цього слово перейшло до команди «Захист вразливих» під керівництвом рішучої Валерії Іванової, яка буквально штурмувала опонентів аргументами про необхідність захисту інтелектуальної власності соціально незахищених груп. Особливо емоційним став момент, коли Марк Вуколов провів паралель між Страшилою Редлі та сучасними митцями з обмеженими можливостями: «Уявіть, Страшила Редлі малює геніальні картини, а хтось просто фотографує їх через вікно і продає як свої!» Кароліна Шульга з команди «Захист вразливих» вразила всіх глибокими спостереженнями та влучними паралелями із сучасністю. «Сьогодні Страшила Редлі міг би вести анонімний блог, який хтось просто скопіює і монетизує без його відома. Хіба це справедливо?» – її риторичне запитання змусило замислитися навіть найбільш скептично налаштованих слухачів.

Єлизавета Сахарнова вразила всіх, коли несподівано запропонувала розглянути питання з погляду самого Страшили: «Можливо, він взагалі не хотів би, щоб його роботи бачив хтось інший? Право на приватність є так само важливим, як і захист авторства,» – зауважила вона, додавши нового виміру дискусії. Дискусія досягла кульмінації, коли Дар’я Кашлєва несподівано запитала в опонентів: «А ви самі завжди вказуєте джерела в домашніх роботах?» Миттєве збентеження на обличчях деяких учасників викликало хвилю сміху, а студент першого курсу економічного факультету гр. МЕН-24 Климович Олександр із журі навіть прикрив обличчя папкою, щоб приховати усмішку.

Класний керівник Валентина Павлівна, спостерігаючи за своїми учнями, не могла приховати гордості: «Коли вони тільки готувалися до дебатів, я переживала, чи зрозуміють глибину теми. А тепер бачу — вони не лише зрозуміли, а й пропустили її крізь себе». Член журі доцентка Бабенко Валентина Андріївна, оцінюючи виступи, відзначила: «Сьогодні я побачила не просто дебати, а справжню обізнаність наших ліцеїстів у тонкощах захисту інтелектуальної власності. Дуже важливо розуміти рівень відповідальності та взаємоповаги всіх, хто розбудовує нині цифровий простір».

Під кінець зустрічі склалося враження, що Гарпер Лі, напиши вона свій роман сьогодні, неодмінно додала б розділ про авторські права в цифрову епоху. Журі, яке спочатку планувало визначити переможця, у підсумку вирішило нагородити обидві команди, визнавши, що в питаннях етики інтелектуальної власності однозначної відповіді бути не може – як і в більшості моральних дилем роману «Убити пересмішника».

Журі також відзначило, що нестандартний, творчий підхід до уроку з зарубіжної літератури викладача-новатора Лариси Богуславської сприяв прояву надзвичайних інтелектуальних здібностей, критичного мислення, моральності та глибокої емпатії нашої шкільної молоді!