Спогади про вчителів та випускників ДІБІ! (до 90-річчя ПДАБА-ДІБІ)

Стрімко минають роки, з ними минають люди з якими працював, навчався, здобував досвід. Все залишається лише в добрих спогадах!

Професор кафедри технології бетонів і в’яжучих кандидат технічних наук Конопленко Олексій Іванович, керував дипломним проектуванням лише у студентів денної форми навчання, які з ним працювали з 2 або 3 курсу. Студентам заочникам чи вечірникам попасти на дипломування до Олексія Івановича – це велика удача! Коли моїм керівником дипломного проекту став Конопленко О.І., за рекомендацією доцента цієї ж кафедри к.т.н. Бойка Володимира Ємельяновича, який у нас читав лекції майже з усіх основних дисциплін спеціальності та вів курсове проектування, для мене це було великою радістю. Того далекого 1972 року у Олексія Івановича було 10 дипломників. Серед яких був і я. З дипломниками Олексій Іванович працював дуже плідно, проводив дві три консультації на тиждень протягом 4-5 годин. Кожному дипломнику давав конкретне завдання, яке необхідно було виконати і показати на наступній консультації. На кожній консультації, як правило, були присутні усі студенти, і слухали зауваження, які давав Олексій Іванович кожному.

На той час я працював старшим інженером-конструктором у Дніпропетровській філії ЦНДІПроектстальконструкція і навчався на вечірньому факультеті ДІБІ, тому мені працювати над виконанням дипломного проекту було дуже цікаво та нескладно, тим більше, що у своїй дипломній роботі я займався розв’язанням проблем, які розв’язував, працюючи інженером-конструктором. Тема мого дипломного проекту була реальна і входила у розділи, які розроблялись викладачами кафедри технології бетонів і в’яжучих ДІБІ для Харківського домобудівельного комбінату(ДБК), який був один із кращих в усій країні. На комбінаті здійснювалось впровадження наших розробок. Тому на переддипломній практиці і у процесі виконання дипломного проекту мені довелось декілька разів їздити у відрядження на Харківський ДБК для збору потрібної інформації і брати участь у виробничих нарадах.

На захисті мій дипломний проект державною екзаменаційною комісією був визнаний як один із найкращих. А його оформлення дуже сподобалось, професору д.т.н. Діброву Геннадію Даниловичу, який тільки став завідувачем кафедри, на якій я дипломувався. Дібров Г. Д. відібрав мій диплом як зразок для майбутніх дипломників. Після захисту диплома Олексій Іванович сказав мені, що у мене «аналітичний склад мислення і мені потрібно йти навчатися далі». Це була для мене слушна порада, але оскільки я навчався на вечірньому факультеті, в листопаді 1972 року я пішов до лав Радянської армії. Повернувся через рік в Дніпропетровську філію ЦНДІПроектстальконструкція, попрацював до середини січня 1974 року. Згадуючи свій захист, згадувалися й настанови наукового керівника про подальше навчання. Та на жаль з Олексієм Івановичем не склалося, оскільки він був уже в похилому віці і до аспірантури більше нікого не брав, порекомендувавши мені Ломакіна Миколу Дмитровича.

На той час Ломакін М. Д. закінчував роботу над кандидатською дисертацією, науковим керівником у нього був к.т.н., доцент Бойко Володимир Ємельянович, який був і науковим керівником Територіальної науково-дослідної лабораторії організації і економіки будівництва (ТНДЛОЕС). Ця галузева лабораторія була відкрита при Міністерстві сільського будівництва. Міністром цього міністерства був випускник ДІБІ 1958 року − Єсипенко Павло Євменович. Життєвий шлях Павла Євменовича дуже детально описав колишній Директор інституту заочного та дистанційного навчання к. т. н., професор Сокуренко Володимир Ілліч. Матеріали були сформовані з інтерв’ю з Єсипенком П.Є., яке взяли у нього к.т.н., доцент кафедри технології будівельного виробництва, декан фінансово-економічного факультету Папірник Р. Б. та я, за дорученням директора музею академії (ПДАБА-ДІБІ) к. і. н., доц. Топюк Л.М. (Молодий будівельник, 2003 рік 24.03.). Ця лабораторія займалась індустріальним домобудуванням, організацією та технологією виготовлення і монтажу конструкцій і виробів із збірного залізобетону. На початку 60 років минулого століття заводи залізобетонних виробів були перепрофільовані для виготовлення конструкцій для зведення житла, потім з’явились заводи великопанельного домобудування і тільки після цього з’явились домобудівельні комбінати (ДБК). Домобудівельний комбінат, це як модно зараз говорити, два в одному, або навіть три в одному− він об’єднував усі роботи з проектування, виготовлення, складування, транспортування і монтажу збірних залізобетонних конструкцій та оздоблення будинків, а також благоустрою прилеглої території.

У середині 80 років кожний обласний центр мав мінімум один домобудівельний комбінат, у м. Дніпропетровськ успішно працювало два домобудівельних комбінати, а на початку 80-х, з дозволу нашого земляка, Генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва Л.І., було збудовано третій для зведення житлових будинків 137 серії, які будувались на той час тільки у столиці. Взагалі у Дніпропетровській області працювали ДБК у містах Кривому Розі, Дніпродзержинську (нині Кам’янське) та Павлограді. У 1980 році плідно працювала та запроваджувала свої розробки на цих ДБК група працівників ТНДЛОЕБ під керівництвом старшого наукового співробітника Гавриша Олександра Васильовича, науковим керівником дисертаційної роботи якого був Ломакін М. Д., к.т.н., доцент кафедри технології будівельного виробництва та науковий керівник ТНДЛОЕБ. Лабораторія успішно співпрацювала за госпдоговірною тематикою та за договорами про співпрацю з великою кількістю ДБК у містах Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жданів (Маріуполь), Біла Церква, Черкаси, Херсон, Іваново (Росія) та багато інших міст Радянського Союзу.

Плідна співпраця лабораторії протягом багатьох років велась із Запорізьким ДБК, начальником та головним інженером були випускники ДІБІ − Живих О.П. та Тиква П.М. У зв’язку з активним розвитком хімічної промисловості у м. Черкаси постала проблема з житлом, місцеві домобудівельники не могли забезпечити потреби, тому міська влада запропонувала вихід – новий завод великопанельного домобудування. Директором заводу великопанельного домобудування був випускник ДІБІ 1969 року Грідін Анатолій Федорович, під його керівництвом успішно запроваджувались наші наукові розробки − і потужність технологічних ліній заводу з виготовлення залізобетонних виробів була збільшена у два рази.

У 1977 році на запрошення нашого випускника 1972 року Тосліцького Станіслава Яковича, який на той час був головним інженером Сургутського заводу великопанельного домобудування, я і к.т.н., доцент Дробот Володимир Володимирович полетіли до м. Сургут. Навіть для Західного Сибіру, завод був дуже великих розмірів, мав 12 повздовжніх прольотів, розмірами 24 м на 144 м та 2 поперечних прольоти розміром 24 м на 168 м. Розташований за містом у зоні таборів для осуджених, які працювали на цьому заводі, він вражав своєю величчю. В умовах відсутності робочих рук, на заводі постала проблема науково-практичного обґрунтування потужностей технологічних ліній. Ця наукова проблема була виконана нами успішно. Складено технологічний паспорт усіх технологічних ліній та заводу в цілому – це дало змогу заводу працювати на повну потужність.

У 1979 році у Тюменській області було створено об’єднання «Сібжитлобуд», до складу якого увійшли Сургутський, Тюменський, Надимський, Урайський ДБК, Вензелінський завод об’ємного домобудування та інші організації з будівництва житла. Начальником об’єднання став наш випускник ДІБІ, кременчуцький будівельник Варшавський Ілля Павлович, а начальником Сургутськоко ДБК також наш випускник − Тасліцький С.Я.

Випускники завжди з повагою і батьківською любов’ю ставилися до свого рідного вишу, завжди допомагали хто чим може. Будучи у відрядженні у «Сібжитлобуді», ми на прохання ректора ДІБІ, професора к.т.н. Резніченка Павла Трохимовича, розказали про складну ситуацію у нашому регіоні зі столярними виробами для ремонту гуртожитків − так потрібні дверні коробки і вікна та ще багато іншого. Варшавський Ілля Павлович взявши усі реквізити інституту, через дуже короткий час допоміг рідному вишу − прийшов вагон з потрібними матеріалами для ДІБІ.

З 1980 року до 1992 року наша лабораторія вела госпдоговірну тематику з «Сібжитлобудом» в обсязі: перші 5 років − по 40 000 крб на рік, а потім по 50 000 крб. на рік. За завданням технічного управління об’єднання, а потім і главку виконувались та впроваджувались науково-технічні роботи з удосконалення технологічних установок та ліній, монтажних потоків, а також заводів в цілому. Щорічно від впровадження цих розробок досягався економічний ефект з коефіцієнтом 12-16 на кожний затрачений карбованець. На 65 паралелі, для газовиків та нафтодобувачів, виросло нове місто Надим з комфортними житловими будівлями та усією інфраструктурою. Більшість будівельників інженерно-технічного складу, які будували це місто, були випускники ДІБІ.

У 1982 році за розробками Бойка В. Є., та його учнів Ломакіна М.Д., Дробота В.В., Демченка В.Г., Погрібного Д.Ф., Огданського І.Ф. та інших було запроектовано та виготовлено макет касетної технологічної лінії, який на виставках досягнень народного господарства у Києві та Москві здобув золоту та срібну нагороду. Про це з гордістю писали журналісти «Дніпра вечірнього» («Дніпро вечірній» 1982 р. 24.11.).

На той час у лабораторії працювало понад 40 штатних співробітників, за сумісництвом працювали майже усі викладачі кафедри технології будівельного виробництва, кафедри економіки будівництва, вищої математики, співробітники обчислювального центру ДІБІ та найпередовіший у галузі будівництва нашого регіону обчислювальний центр Промбудпроект з його провідними працівниками Маніним та Волинським. Щорічно у лабораторії працювало до 30-35 студентів факультету промислового та цивільного будівництва ДІБІ, деканом якого був професор к.т.н. Березюк А. М. . На різні студентські конкурси та конференції ці студенти, під керівництвом наукових співробітників лабораторії та викладачів кафедр подавали щорічно до 50 студентських робіт та тез доповідей, які завойовували призові місця.

Плідна праця в лабораторії для багатьох студентів стала путівкою в життя. Наприклад, Шаленний В.Т. після роботи в лабораторії вступив до аспірантури. Науковим керівником у нього був к.т.н., доц. Бойко В. Є.. Після успішного захисту кандидатської дисертації Василь Тимофійович захистив і докторську дисертацію; Каменєв Олександр Семенович будучи студентом факультету ПЦБ успішно працював в лабораторії, після закінчення ДІБІ, працював на будовах нашого регіону та зарубіжжя, вступив до заочної аспірантури, науковим керівником у нього був д.т.н., професор Шаленний В.Т., успішно захистив кандидатську дисертацію. Зараз працює директором Запорізького будівельного коледжу. Щорічно за його рекомендаціями понад 20 абітурієнтів вступають до нашої академії. Понад 20 співробітників працюючи у лабораторії успішно захистили кандидатські дисертації. Ці наукові розробки виконувались та успішно впроваджувались на різних домобудівельних комбінатах усього Радянського Союзу. Науковими керівниками цих робіт були д.т.н., професор Прикін Б.В., к.т.н., доцент Бойко В.Е., к.т.н., доцент Ломакін М.Д. та д.т.н., професор Шаленний В. Т.

Огданський І.Ф., кандидат технічних наук,

доцент кафедри технології будівельного виробництва,

колишній заступник директора ІЗІДО

Всі особистості

вверх