1514: битва під Оршею. 1618: козаки під стінами Кремля.

Імперія, яка ніколи не була до кінця засуджена й покарана за свої злочини в минулому, сьогодні повертається у своїй потворній, абсурдній реінкарнації держави-терориста. Спроби умиротворити агресора, призвели до катастрофічних наслідків – він знову чинить масові вбивства, депортації, зґвалтування і грабунки в самому центрі Європи в ХХІ столітті.

Отже, росія – наш історичний ворог, доказом тому є наша спільна історія. Але є гарні новини – українці давали відсіч нападникам навіть при менш чисельному війську. Мова йде про дві з багатьох інших переможних битв, в яких брали участь українці. Це битва під Оршею 1514 року та похід запорізьких козаків під керівництвом Петра Сагайдачного на Москву у 1618 році.

Про давню історію і сьогодення розповів у свій лекції кандидат історичних наук, доцент кафедри УДІД ПДАБА Андрій Перетокін, продовжуючи цикл загальноакадемічних освітніх заходів, які проводяться дистанційно в ПДАБА під час війни. …Найславетнішою сторінкою в житті Костянтина Острозького стала перемога князя у великій битві під містечком Орша (територія сучасної Білорусі), коли 15-ти тисячне військо Великого Князівства Литовського під його проводом розгромило 80-тисячну московську армію, яка прагнула захопити землі сучасної України та Білорусі. Ця битва була ключовою перемогою Великого Гетьмана Литовського, у Московсько-Литовській війні (1512 — 1522 рр.) яку ще називають Десятирічною війною.

Вирішальна битва під Оршею відбулася на початку вересня 1514 р. Її кульмінація та завершення припадають на 8 вересня. Під час битви князь Острозький почав імітувати відступ частини свого війська. За відступаючими кинулись московіти, в результаті чого опинилися в засідці. Відступаючі заманили їх до ліска, де були замасковані гармати, з яких їх фактично впритул почали розстрілювати. Ряди московського війська були порушені. Почався навальний наступ на московітів, який завершився їхнім повним розгромом.

Події Оршанської битви знайшли відображення в численних документах, історичних хроніках, творах художнього плану, а також у фольклорі.

Що стосується опису московітами цієї битви та багатьох інших, то російська пропагандистська машина століттями працювала над викривленням фактів, дезінформацією, ідеологізацією, критикою успіху інших країн і полководців, лише змінюючи способи та методи з урахуванням сучасних реалій. Тому битва під Оршею описується московськими істориками як «тактичний відступ, який ніяк не відбився на ході тієї війни». Як же потрібно не поважати свій народ, щоб так спотворювати історичні факти. Парадоксально та знаково те, що для російської влади не представляє цінності навіть власний народ, що особливо проявляється останнім часом.

Але Захід не дрімає… Вода камінь точить…

Похід українських козаків на чолі з П. Сагайдачним на Москву у 1618 р.

Наприкінці вересня 1618 року козаки під приводом Петра Конашевича-Сагайдачного підійшли під стіни Москви, поблизу Донського монастиря. У Тушино на північний захід від Москви козаки з’єдналися з польським військом королевича Владислава, у складі якого перебували також німецькі, угорські й шотландські найманці. Весь комплекс подій осені 1618 року спонукав московитів звернутися до Владислава із проханням про перемир’я. 11 грудня 1618 року сторони все ж таки підписали перемир’я в селі Деуліно під Сергієвим Посадом. Його умови були вкрай тяжкими для Московії. Річ Посполита отримала Чернігово-Сіверську й Смоленську землі, які до початку XVI століття належали Великому Князівству Литовському. Площа Речі Посполитої зросла майже до 1 мільйона км². Перемир’я укладалося на 14 років і 6 місяців, тобто до літа 1633 року. За рік до завершення перемир’я Московія порушила Деулінський договір і напала на Річ Посполиту (так звана “Смоленська війна”), проте знову зазнала тяжкої та принизливої поразки.

Як бачимо із уроков історії – Московія завжди брехала, завжди порушувала договори, регулярно нападала на українські землі, змушувала страждати і помирати, здійснювала геноцид українців і всього українського – мови, культурних традицій, побуту т.д.

Минуло майже 400 років з часу смерті гетьмана, а він і досі страшить загарбників, насамперед, як символ потужної української мілітарної сили, актуальний орієнтир для сучасних оборонців рідної землі.

Отже, урок історії простий: об’єднавши зусилля, Україна, Польща і Литва мають шанс зараз здолати державу-терориста. На сьогоднішній день ми вдячні цим країнам і усій Європі, США за прихисток наших громадян-біженців, за всі види допомоги: гуманітарну, грошову, збройну.

Як говорять – перемогли 1514 року та 1618 року – переможемо і 2022-го!

З відеозвітом про цю та попредні лекціями циклу «НЕЗЛАМНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ» можна ознайомитися на YouTube каналі академії: https://www.youtube.com/c/pgasa_dnipro

Невідомі та приховані сторінки української історії – на нашому YouTube каналі. Хочете пізнавати – підписуйтесь.

?>
вверх