03.05.2024

Великодні святощі у ПДАБА

Другого травня, у чистий четвер, напередодні Світлого Воскресіння Христового ННІ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» гостинно відкрила двері для всіх, хто мав бажання ознайомитися з різними видами українського народного мистецтва, зокрема писанкарства, витинанки, петриківського розпису.

Захід з чарівною назвою «Великодні святощі» відбувся під час кураторської години за ініціативи та всебічної підтримки проректора з навчально-виховної роботи та гуманітарної політики УДУНТ Галини ЄВСЄЄВОЇ, творчої роботи концерт – студії «Єднаймося» (керівник – Лариса КОТОВА) та активної участі студентської ради економічного факультету (голова – Олександра ОМЕЛИЧ) з дотриманням безпекових вимог в укритті №1 ПДАБА. До свята долучилися студенти та викладачі архітектурного, економічного та будівельного факультетів.

З чудовим, світлим настроєм, під пісню «Добрий ранок Україно» у виконанні Вікторії Рязанцевої, яку підтримали усі учасники, розпочалося дійство української народної творчості. З привітанням до учасників звернулася проректор з навчально-виховної роботи та гуманітарної політики УДУНТ Галина ЄВСЄЄВА.

Про писанкарство, його традиції на теренах України розповіла учасникам доцент кафедри Основ архітектури, членкиня Національної спілки художників України Олена Половна – Васильєва. Писанкарство – один із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва, в якому яскраво відобразились усі сторони життя народу – історія, звичаї, вірування, естетичні уявлення, мрії про довершеність життя. Писанка – це український різновид великодніх яєць. Писанка – це яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску та спеціальних фарб.

Віддавна писанка – це символ Сонця, життя, його безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра та радості. Символ яйця в образі української писанки давно став невід’ємним атрибутом великодніх свят. Учасники також дізналися про різноманітні види крашанки, такі як: дряпанка (шкрябанка, різьбянка), крапанка, мальованка, восківка-бісерна, писанка.

Олена Половна – Васильєва також є майстринєю витинанки, тож її розповідь про витинанки була не менш цікавою для всіх присутніх. Витинанка – це символ життя та родючості, матері усього живого. Цей образ прийшов до нас ще з часів трипільської культури. Про витинанки, що символізують життя та родючість, про різні види роботи з витинанками розповіла майстриня.

Позитивні емоції у студентів та викладачів викликала вікторина з писанкарства та витинанки, яку провела ведуча Олександра Омелич. Учасники перевірили свої знання та дали відповіді на запитання ведучої: «Коли можна розписувати писанки? Скільки видів писанки в Україні? Що означає писанка?» Також учасники згадали, що найбільша писанка в Україні знаходиться в музеї писанкового розпису – єдиному у світі, у місті Коломия Івано-Франківської області. Дізналися та подивувалися, що у 2007 році на острові Хортиця встановлена півтораметрова скульптура великоднього яйця – пам’ятник Українській Писанці.

Продовження вікторини про витинанку було не менш цікавим. Цей вид народного декоративного мистецтва, вироби ажурного або силуетно витяті ножицями або ножем, віддавна були сюжетними та орнаментальними прикрасами житла. Витинанки мали й охоронно-символічне значення, їх чіпляли там, де висіла дитяча колиска і де було оздоблення божників. Тож студенти із захватом відповідали на запитання ведучої: «Що таке витинанка? Для чого українці використовували витинанки в давні часи? Яка буває українська народна витинанка? Що символізує витинанка?»

Майстриня петриківського розпису – асистент кафедри «Основ архітектури», членкиня Національної спілки народних майстрів Вікторія Тимошенко розповіла учасникам заходу про петриківський розпис та провела майстер-клас. Характерними елементами розпису є переважання рослинних візерунків і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, наприклад «цибульки» або «кучерявки». «Петриківський птах» – улюблене зображення сучасних художників. Півень здавна символізував пробудження всього живого, птах – символ щастя, а два птаха – символ сімейного щастя. Сучасні майстри запевняють, що у петриківських візерунках закладений код нації, тому розпис використовується у всьому, що оточує людину. Петриківським народним розписом, який вважають візитівкою Дніпра та всієї України, та який увійшов до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, майстри розписують військове спорядження. Художники вважають, що воно слугуватиме бійцям ЗСУ оберегом та захистом.

Студенти та викладачі із задоволенням відповідали на запитання вікторини про петриківський розпис: «Що характерно Петриківському розпису? Яка пташка зображується в петриківському розписі? Чому Петриківський розпис вважають мистецьким символом України?»

Тож свято вийшло світлим та духовно наповненим знаннями про українське народне мистецтвом та традиції Великодня в Україні. Гарний настрій в такі не прості часи створили студенти своїми концертними виступами: вірш Степана Жупанина «Писанки» виконала студентка архітектурного факультету Єлизавета Ніщенко; пісня «Ой у вишневому саду» пролунала у виконанні Вікторії Рязанцевої. Уляна Новожилова (економічний факультет) виконала танок «Вільні» та жартівливий танець «Попурі»; Пісню «Направляй мене» заспівали Лада та Дана Криловецькі (факультет інформаційних технологій).

Ведуча висловила безмежну дяку нашим військовим за те, що завдяки їм молодь може вчитися, працювати та побажала нашим захисникам і захисницям сил, стійкості та неодмінної перемоги, яку чекає кожен українець, а з нами і весь світ.

Емоційно піднесеним завершенням свята стала пісня «Ой у лузі червона калина…» у виконанні Лади та Дани Криловецьких, яку співали усі гуртом.