05.03.2020

Відзначення Міжнародного дня  рідної мови

20 лютого кафедра українознавства, документознавства та інформаційної діяльності  традиційно зібрала всіх, хто мав бажання долучитися до святкування Міжнародного дня  рідної мови. Що може бути дорожчим для людини, ніж звучання рідного слова, у якому закодовано духовну міць власного народу  та неповторну красу батьківської землі? Здавалося б, відомі істини, проте наповнювати ці поняття живою енергією нашої сучасності, знову і знову відкривати глибинну первозданність мови, що одночасно відкриває світ для нас і нас для світу, завжди захопливо і цікаво. Тож на гостини до аудиторії В-601, де проходила і презентаційна, і концертна частина святкувань, завітали як працівники кафедри( доцент кафедри, канд. філол. наук Баранник Леся Юріївна, завідувач Музею історії академії Гичка Олена Володимирівна, старший викладач  Волкова Світлана Петрівна,  методист вищої категорії Батаєва Жанна Миколаївна), так і гості з Центру по роботі з іноземними студентами Бондарчук Ельвіра Едуардівна і Липська Вікторія Едуардівна. Не просто запрошеними гостями, а найактивнішими учасниками свята стали викладачі української мови для іноземних студентів на підготовчих курсах Подопригора Анастасія Михайлівна та Стадник Наталія Василівна, які організували слухачів групи №2 і групи№3 до творчої та живої участі у проведенні святкувань.

Відкриваючи урочистості, модератор заходу, доцент кафедри УДІД Богуславська Лариса Георгіївна наголосила на тому, що це свято для кожної країни має особливе значення та покликане сприяти підтримці мови як виразника культурної приналежності кожної людини. Пригадати досить трагічну історію виникнення Міжнародного дня рідної мови запропонували студентки архітектурного факультету гр. Арх-18-4п Турлюн Марія та  Смирнова Орина. Цікаво та переконливо розповіли дівчата  про те, як відзначають цей день у різних країнах світу. Несподіваний погляд на природу мови та національну особливість сприйняття світу через мовні образи продемонстрували у своїй доповіді-презентації «Герої українських народних казок як виразники мовної свідомості етносу» студентки архітектурного факультету  гр. Арх-18-5п   Лушпа Катерина та Чала Марина. Вдало використана інфографіка та змістовний екскурс у «казкове» минуле України додали до загальної розмови незабутнього колориту.

Аплодували учасникам свята щиро і вдячно, але високих обертів почали сягати емоції присутніх тоді, коли розпочалися виступи слухачів підготовчого відділення. Лише декілька місяців тому прибули з далекого Марокко до нас на навчання майбутні архітектори та інженери, але вже зазвучала з їхніх уст українська мова. Колективне виконання вірша Сидора Воробкевича «Рідна мова» влаштували слухачі групи №3 Бутзагзауін Муад,  Ел-Монтессір Смаіл, Абба Абір, Ез-захрі Умайма. Художню майстерність декламації продемонструвала слухачка групи№2 Ель Фахімі Зінеб, яка проникливо і зворушливо читала поезію Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать..». Лірично і з якоюсь особливою магією прозвучали знамениті рядки геніального Павла Тичини, коли поезію «Ви знаєте, як липа шелестить…» виконував слухач групи№2 Хеді Бестун Сабір. Запальний і пристрасний слухач групи№2 Знібі Аюб просто таки наповнив вогнем свого серця поезію Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?». Звучали і пісенні твори, тому що сучасна молодь насамперед виражає себе через мелодику і ритм. Група№3 обрала для себе пісню гурту «Океан Ельзи» «911», група №2 виконувала пісню гурту «Скай» «Тебе це може вбити». Справжньою родзинкою святкової частини стало виконання арабської пісні «Зіна», коли разом зі своїми слухачами заспівала рідною для марокканців мовою і викладач Подопригора Анастасія Михайлівна.

Гарний настрій і натхнення до майбутніх звершень наповнили всіх, хто цього дня завітав на урочисте святкування, адже найкращим способом збереження, розвитку та поширення рідної мови завжди було і буде мистецтво говорити, поєднуючи розум, красу та почуття людського серця.