ПО СТОРІНКАХ ПАМ’ЯТІ: ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ З ЖИТТЯ КАФЕДРИ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Доля звела мене з кафедрою архітектурного проектування ДІБІ в 1970-му році і з тих пір, ось вже 50 років, я з нею. З нею з того самого вересня 1970 року, коли в результаті поділу факультету сільськогосподарського будівництва і архітектури на два підрозділи архітектурний факультет став самостійним. Хоча прийом студентів на спеціальність «архітектура» почався декількома роками раніше – з 1966 року. На перших порах свого існування навчання на кафедрі архітектурного проектування, створеної в 1968 році і очолюваної її першим завідувачем, доцентом О. Б. Петровим, було в двох формах – денної та вечірньої.

З цього моменту особисті спогади про життя кафедри можна вести мінімум по двох напрямах: або сухо і документально, з прізвищами, датами, подіями офіційного плану, в тому числі з посиланнями на накази та інші джерела, що вже не раз описувалося іншими авторами в виданнях, присвячених попереднім ювілейним датам ДІБІ – ПДАБА; або подивитися на життя кафедри з інших точок зору, які зазвичай залишаються осторонь, але, які так само важливі, наскільки важливі і офіційні документи. Нова точка зору виключить повтори, наслідування і розкриє історію кафедри під зовсім іншим ракурсом. Скористаємося саме таким підходом. Назвемо його об’єктивно-суб’єктивним підходом до суб’єктивно-об’єктивних сторінок минулого. При цьому – поговоримо про студентів! І тільки про студентів.

Студенти кафедри. Тоді вони дійсно були іншими. Іншими за ментальністю, за рівнем довузівської підготовки, по відношенню до навчання на архітектурному факультеті, по відношенню до майбутньої кар’єри, з проведенням спільного дозвілля за планами на майбутнє, по відношенню до свого вузу, по мріям. Так по всьому! Вони були часто романтиками, мрійниками, ідеалістами, спраглими обов’язково втілити свої творчі задуми в майбутньому житті. «Общага» № 4 по вул. Паторжинського, 11-а, в якій жили студенти-архітектори, була таким собі штабом навчання: один у одного – після навчання, у викладачів – у денний час доби. Місцеві (а не приїжджі з інших міст) студенти частенько на ніч залишалися працювати над проектами саме в гуртожитку, де панувало особливе студентське архітектурне братство зі своїми не писаними законами. Тут була інша планета. Ще одна планета була в аудиторіях. Вони були наповнені студентами як денної, так і вечірньої форми занять до 23.00 щодня.

Підробляли? Бувало, і підробляли. Але де? В умовах СРСР підробити можна було тільки на розвантаженні товарних вагонів, у позавідомчої охорони – (сторожем на споруджуваних або вже функціонуючих об’єктах), або в СПКБ – студентському проектно-конструкторському бюро ДІБІ. Лише зрідка виникали інші підробітки. Наприклад, в студентських будівельних загонах літньою порою. А іноді – по НДС (науково-дослідному сектору ДІБІ). Або ще де-небудь. На стороні (оформлення стендів на вулицях, в будинках і інші оформлення).

Чим працювали при виконанні завдань з проектування? Олівцями, китайської тушшю, аквареллю, рейсфедер, Рапідограф, і навіть в нахабну – плакатним пір’ям, а то і кольоровими олівцями. Всі ці інструменти і засоби потрібно було використовувати в самих різних технологіях, вигадувалися під час навчання. Наприклад, задування фасадів проектованих будівель за допомогою аерографів; створення антуражу «по-мокрому». Зараз цього не зможе виконати жоден сучасний студент. Але тоді ще не було комп’ютерів. Ланцюжки розмірів на планах будівель рахували хто як: в стовпчик, за допомогою логарифмічної лінійки, за допомогою «бухгалтерских счет». Пізніше прийшли настільні електронні калькулятори, а до них ще існувала механічна рахункова машинка «Фелікс». Тепер її і не знайдеш. Вона зникла в тумані історії.

Студентські практики? Всі практики були тільки виїзними – по всьому СРСР. Після практик – обов’язкові виставки творчих робіт в ДІБІ. З величезним резонансом по інституту. Натовпи студентів всіх факультетів приходили дивитися акварельні та графічні роботи студентів архітектурного факультету. «Человейник» (інваріант від слова «Муравейник») з глядачів «гудів як вулик» біля таких виставок часом до місяця.

Стінгазета!!! На початку історії кафедри та факультету в цілому на другому поверсі старого корпусу ДІБІ майже щомісяця вивішувалася на кількох метрових підрамниках студентська стінгазета «Созидатель». Створювали її цілі колективи студентів нашої та інших архітектурних кафедр самі! Тема – дружня, не ображала нікого, в жанрі чудових шаржів, «прикольна» сатира на навчання, викладачів, декана, на щось ще. Всі персонажі на полі з рулонного паперу, натягнутого на підрамники, загальним розміром один метр у висоту і до трьох – чотирьох метрів у довжину – величезна графічна композиція з шаржів, що утворюють якусь єдину тему. Ця газета привертала увагу всього вузу – і викладачів, і студентів. Біля «Созидателя» «человейник» майже ніколи не зникав.

Дні народження архітектурного факультету! Шоу вселенського масштабу. Народу приходило – «видимо – не видимо». Проводилися то в старому актовому залі – він був у 517-й аудиторії, то в їдальні третього гуртожитку по вул. Клари Цеткін (тоді вона називалася так), то в кафе «Будівельник». Та десь ще… «Яблуку ніде було впасти». Вокально-інструментальний ансамбль архітектурного факультету «Тригліф» був кумиром не тільки архітектурного факультету, а й усього ДІБІ.

Суботники… Осінні епопеї поїздок в колгоспи і радгоспи різних областей України – возив студентів викладач із кафедри архітектурного проектування. Добровільна народна дружина, підготовка майбутніх лейтенантів на військовій кафедрі ДІБІ в селищі Мирному, безліч інших справ, які назавжди залишаються в пам’яті тих, хто був на кафедрі на початку її історії.

А далі – пофантазуємо: одягнемо казкові чоботи-скороходи, і семимильними кроками пронесемося над десятиліттями життєвого шляху студентства, що навчалося на кафедрі архітектурного проектування. Промайнули під нами ще більш цікаві нерідко приголомшливі студентські події, але поки їх пропускаємо і наближаємося до 2008 року.

2008-й??? А що це за рік? Це рік початку системної роботи великого числа студентів кафедри архітектурного проектування над темою «ЕКОПОЛІС «ІРІЙ-САД» НА ДНІПРОВСЬКИХ ПОРОГАХ», ініційованої Дніпровським громадським фондом. Архітектурно-містобудівними аспектами цієї теми став керувати завідувач кафедри архітектурного проектування (з 2010 по 2013 роки), кандидат архітектури, доцент В. В. Воробйов. Позитивного шуму ця тема наробила багато. З 2010 року пішли перші публічні захисти дипломних проектів по самим різним аспектам цієї теми. Захисти 6 років проходили в Залі Засідань Вченої Ради ПДАБА. На них були присутні відомі експерти з різних галузей знань, представники бізнес-кіл, представники міської та обласної державних адміністрацій, кореспонденти різних телеканалів і газет. Про цю програму, як і захисти таких проектів, писали в інтернеті. За матеріалами теми знято 10 документальних фільмів, частина з яких профінансована обласною адміністрацією. Пройшли брифінги для ЗМІ, пройшло багато наукових конференцій, в тому числі – міжнародних. З 2010 по 2018 рік за екополісною темою на кафедрі архітектурного проектування захищено близько 150 дипломних і курсових проектів. По суті цей період став предтечею для появи ідеї ректора ПДАБА, доктора технічних наук, професора М. В. Савицького перетворити ПДАБА в «Зелений університет»: напрацьована теорія, методи і методологія. Напрацьовано те, що тепер може стати основою для розвороту «Зеленого університету».

І, нарешті, на кафедрі архітектурного проектування (і дизайну, а потім – і містобудування – епізодичні назви видозмінювалися) були підготовлені унікальні не тільки для ПДАБА, але і для України в цілому, дипломні проекти поселень на інших планетах. У 2014 році – на Місяці, в кратері Кассіні, що на краю Моря Дощів, на видимій стороні нашої космічної сусідки (дипломниця Л. А. Саричева, керівник – кандидат архітектури, доцент В. В. Воробйов), а в 2020 – на Марсі, на плато Оксія (в рамках проекту по тераформуванню «Червоної планети») (дипломниця О. С. Кербунова, керівник – теж В. В. Воробйов). В даний час деякі вузи України вже почали готувати дипломні проекти поселень на інших планетах в рамках співпраці з міжнародними і українськими організаціями такого профілю. Проекти традиційно виставляються на Всеукраїнських оглядах-конкурсах кращих дипломних проектів з міжнародною участю. У тому числі на попередньому – у м. Рівне, восени 2019 року.

Ескіз-концепція формоутворення бази землян в складі марсіанської метрополії на ПЛАТО ОКСІЯ (OXIA PLANUM 1). (Архітектори В. В. Воробйов (керівник) і О.С. Кербунова)
Конкурсна концепція бази землян на Місяці, в цирку Кассіні (Море Дощів, видима сторона Місяця). (Архітектори В. В. Воробйов (керівник) і Л. А. Саричева)

 

По суті – і Любов Саричева, і Олена Кербунова – перші студентки-архітектори в історії ПДАБА, а не тільки кафедри архітектурного проектування, що почали космічні проекти. А перші приречені на входження в історію. Їхня робота йшла не на порожньому місці. Керівник цих робіт з 90-х років ХХ століття був пов’язаний з проектуванням подібних об’єктів на міжнародному рівні, в тому числі працюючи з космонавтами Росії і астронавтами США. У 2019 р. він зробив доповідь на сьомій Міжнародній конференції в КБ «Південне» про принципи формоутворення поселення в кратері Шеклтон, на Південному полюсі Місяця.

Таким чином, студенти кафедри архітектурного проектування першими в нашому вузі і треті в Україні (після Києва і Полтави) відкрили дорогу до космічної архітектури ХХI століття. А це – хороший внесок в історію академії до її 90-річчя.

В. В. Воробйов,

кандидат архітектури, доцент

?>
вверх