Найближчий до Академії (до 90-річчя ПДАБА)

Віктор Васильович Білополий – завідувач кафедри філософії та політології ПДАБА − найближчий до Академії. Три важливі факти його життя свідчать про це. Перший факт. Віктор Васильович мешкає все своє життя за два кроки до Академії, яка ненав’язливо стала місцем реалізації його комунікативних та спортивних потреб, активно пишучи біографію свого найближчого сусіда.

Другий факт. трирічним хлопчиком його хрестили у Хрестовоздвиженському соборі, який був розташований на території ПДАБА. Собор був зведений у Катеринославі (за відомостями, розміщеними у Вікіпедії) за типовим проектом військових храмів ще в 1901 році (архітектор Федір Михайлович Вержбицький). У квітні 1901 року на Горі, на площі Абрамовича, було здійснено закладення споруди. Через рік церкву було побудовано й освячено. Площа Абрамовича, на якій стояв собор, займала квартал, сьогодні обмежений вулицями Паторжинського, Чернишевського, Моссаковського й Жуковського, де знаходиться комплекс будівель Придніпровської державної академії будівництва і архітектури. За радянських часів храм був закритий, баня собору знесена. 1930 року площу Абрамовича було передано під зведення корпусів будівельного інституту (нині ПДАБА). На південно-західному розі площі Абрамовича було розпочато будівництво головного (старого) корпусу інституту. У 1960-х будівлю собору перевлаштували на спортивний зал, до якого згодом добудовано новий спортивний зал і приміщення кафедри фізичної культури ПДАБА.

Духовно поріднившись з Академією, Віктор Васильович назавжди зв’язав свою долю з нею. Це визначає третій найважливіший факт його життя.

Закінчивши історичний факультет Дніпропетровського державного університету у 1973 році та здобувши педагогічний досвід в освітніх середніх навчальних закладах, все своє  подальше життя Віктор Васильович пов’язав з Придніпровською державною академією будівництва та архітектури.

Початок трудового і студентського життя для Віктора Васильовича був одночасним. Будучи студентом Дніпропетровського державного університету (нині ДНУ ім. Олеся Гончара), Віктор Васильович підпрацьовував у ДХТІ (тоді Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут), тому пишається першим записом у трудовій книжці: «грузчик хозчасти Днепропетровского химико-технологического института» (мовою оригіналу). Студентське життя мало свої приємності, веселощі і багато проблем, а головне  − дало друзів на все життя.

Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського державного університету працював учителем історії та суспільствознавства в сільській школі у с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області. Молодий учитель сільської школи початку 70-х – це ще той екстрим. Чого тільки вартий миттєвий перехід на українську мову викладання! Віктор Васильович впорався з цим успішно, тому до сьогодні переконаний, що млявий перехід вищої освіти на викладання українською, спричинений лише відсутністю бажання. Саме тут, у сільській школі, він набув перший педагогічний досвід.

Після сільської школи працював у Дніпропетровському державному театральному училищі, де не тільки викладав суспільні науки, а ще й виконував різноманітну комсомольську роботу, зокрема – обов’язки комсорга училища.

З 1981 року працює в ДІБІ. Спочатку асистентом кафедри наукового комунізму, водночас працюючи над дисертацією з історії робітничого класу України. Паралельно з цим поєднував різну громадську роботу: куратор студентської групи, лектор товариства «Знання». Членом партійного бюро факультету обирався чотири рази. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію та отримав наукове звання кандидата історичних наук.

З утворенням незалежної Української держави продовжив вивчення проблем політичної історії України. У період з 1994 по 1997 роки виконував обов’язки завідувача кафедри політології та права. З 2010 року завідує кафедрою філософії та політології, зберігаючи та продовжуючи, закладені своїми попередниками.


Дрьомова В.В., Складановська М.Г.
 Стоять зліва направо: Мусаєва Н.М., Чернова Л.Є., Савош Г.П., Чорнобаєв В.І., Білополий В.В., Мурашкін М.Г., Плаксіна О.І., Макарець М.Ф., Синицин А.О.; сидять зліва направо: Виперайленко Т.І., Лук’яничева О.В., Лихачова І.І.,

Сьогодні кафедра під керівництвом Білополого Віктора Васильовича продовжує традиції, розпочаті в далекому 1930 році. Віктор Васильович, як і його попередники, − досвідчений педагог, науковець, методист. Він має понад 100 наукових публікацій. За роки роботи в академії працював і працює на громадських посадах. Він є відповідальним за виховну роботу в ПДАБА − згуртовує, керує, допомагає та ділиться досвідом з усіма кураторами Академії. З ним легко співпрацювати, узгоджувати, скоординовувати спільні дії. Працюючи з ним поруч багато років, можна стверджувати: Віктор Васильович – людина слова, чесний та порядний колега, впевнений ідейний державотворець. У всіх напрямках діяльності колектив очолюваної ним кафедри, визначає ті завдання, які належить вирішувати в процесі розвитку вищої освіти України і, зокрема, нашої Академії.

 

Проф. Галина Євсєєва,

завідувач кафедри українознавства, документознавства та інформаційної діяльності ПДАБА

?>
вверх