ЛЕВ СЕРГІЙОВИЧ САВІН – НАШ ВЕТЕРАН І НАША ГОРДІСТЬ

Є люди, яким, напевно, доля напророкувала удачу у всіх справах і починаннях. Вони, за що не візьмуться, у них все виходить. До таких людей, безумовно, відносився Лев Сергійович Савін. Наша розповідь про щасливе, у всіх відносинах, життя Льва Сергійовича Савіна починається.

Отже, 28 лютого 1937 року в сім’ї робітників народився хлопчик, якого назвали Левом. У 1944 році він почав вчитися, а 1954 закінчив середню школу № 83 у м. Дніпропетровськ. Після цього цілеспрямований юнак вступив на вечірнє відділення Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (ДХТІ) і одночасно почав працювати слюсарем на заводі сільгоспмашин. У 1957 році за відмінне навчання Лева Савіна переводять на денне відділення інституту, навчання в якому він успішно закінчує в 1960 році.

Молодий інженер-технолог спочатку працює майстром цеху радіорелейних приладів. За 6 років роботи на заводі активний Лев Сергійович був інженером-технологом, начальником лабораторії емалевих покриттів, начальником центральної заводської лабораторії. Всі виробничі справи спорилися і вдавалися молодому спеціалісту. Удача супроводжувала Льва Сергійовича не тільки на виробництві. Він успішно закінчив навчання в заочній аспірантурі ДХТІ і захистив у 1968 році під керівництвом професора Р. В. Бєляєва кандидатську дисертацію.

До цього часу у молодого виробничника і молодого вченого було опубліковано 30 друкованих праць і впроваджено 12 раціоналізаторських пропозицій. Ці успіхи дозволили Л. С. Савіну в 1971 році бути обраним за конкурсом доцентом кафедри хімії Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (ДІБІ). Тепер виробнича удача Льва Сергійовича переходить у наукову і саме вона супроводжує його все подальше життя. Ця наукова удача зробила його в 1972 році завідувачем кафедри хімії. Потім він був доцентом кафедри будівельних матеріалів (1981), а потім – кафедри технології бетонів і в’яжучих (1982). Крім педагогічної та наукової роботи везучий доцент К. С. Савін встигав багато: був кращим командиром загону дружинників будівельно-технологічного факультету, переможцем Соціалістичного змагання, активним учасником агітпоїзда «Дружба» і ще, ще, ще …

Його науковий і виробничий досвід став у нагоді в роботі Українського Дніпровського навчально-наукового інституту підготовки фахівців і менеджерів (1982 – 1997). У цьому інституті удача вела його, зробивши старшим науковим співробітником, потім деканом, заступником директора, директором і ректором інституту. У 1988 році Лев Сергійович захистив докторську дисертацію, а в 1989 році став професором. Працюючи в інституті підвищення кваліфікації, Лев Сергійович продовжував свою педагогічну роботу за сумісництвом в ДІБІ. А в 2007 році він повернувся в Придніпровську академію будівництва та архітектури вже не як професор-сумісник, а як засновник нової кафедри екології. Цьому своєму дітищу Лев Сергійович віддав 19 років життя. Витриманий, спокійний, інтелігентний, він постійно віддавав свої професійні знання і великий життєвий досвід кожному, хто хоч раз звертався до нього з будь-яким питанням. Відповіді Льва Сергійовича були повними, змістовними, відповіді справжнього фахівця і професіонала. Тому колеги-викладачі, студенти, численні співробітники академії по-справжньому любили нашого славного ветерана і пишалися тим, що в академії був такий чудовий професор, все вмів, все встигав – Лев Сергійович Савін.

А сьогодні пишаємося тим, що династія Савіних у ПДАБА триває. Син Льва Сергійовича Юрій Львович успішно працює доцентом на кафедрі технології будівельних матеріалів, виробів та конструкцій.

ДБІ – ДІБІ – ПДАБА завжди дбали і сьогодні дбають про будівельні кадри України і цей процес невпинний.

Т. А. Шпаковська,

провідний інженер ректорату

Всі особистості

вгору