“1930-2020 – ДБІ – ДІБІ – ПДАБА – РОКИ, ПОДІЇ, ОСОБИСТОСТІ”

100 -річчя з  дати заснування вищої інженерно-будівельної освіти у  Катеринославі  — Дніпропетровську  — Дніпрі є чудовою нагодою проаналізувати увесь пройдений шлях, здійснивши подорож сторінками історії. Така мандрівка у часі, з огляду на численні архівні документи, роботи вчених — істориків і краєзнавців, спогади багатьох учасників подій, матиме, так би мовити, три зупинки:

1. Катеринославський політехнічний інститут (1916–1921).
2. Катеринославський вечірній робітничий будівельний технікум (1921–1930).
3. Дніпропетровський будівельний інститут (ДБІ, 1930–1935), Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (ДІБІ, 1935–1994), Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (ПДАБА, з 1994 р.).

Перед безпосереднім висвітленням освітнього літопису слід зазначити, що всі описувані події нерозривно пов’язані зі своїм часом, адже поєднують численні ознаки тих чи інших десятиліть в історії країни. Власне, це є свідченням взаємозбагачення шляхом тісного зв’язку будівельної галузі, будівельної освіти й  навколишнього світу. Так, світ удосконалюється будівництвом. Своєю чергою, будівництво розвивається, відповідаючи на потреби і запити сучасного для нього світу.

Безліч архітектурних стилів, різноманітні способи містобудування, величезна кількість інших професійних елементів демонструють беззаперечну єдність фаху будівельника і  всього процесу будівництва зі своїм часом. Отже, можна рішуче стверджувати, що сегмент
сучасності посідає важливе місце у галузі будівництва. Та існує ще одна точка зору. В усі віки люди потребували міцного даху над головою  — зручного, надійного дому, де можна відчути себе захищеним, де зростають твої діти і живуть твої батьки. Такий дім будували, будують сьогодні і будуватимуть завжди, не зважаючи ні на революційні перевороти, ні на соціальні та громадські потрясіння, політичні й економічні кризи. Тож
у  терміні «будівництво» крім сучасного існує вічне, і  ці поняття, як кажуть,  — дві сторони однієї медалі.

А  поєднати їх можна, послідовно мандруючи сторінками історії становлення і розвитку вищої будівельної освіти на теренах Дніпропетровщини.

Перша зупинка подорожі  — Катеринославський політехнічний інститут, пов’язана з усвідомленням, що розвинена будівельна галузь є основою процвітання країни загалом і конкретного міста зокрема. Так, історія свідчить, що ключову роль у  процесі підготовки фахівців будівельного профілю відіграють відповідні навчальні заклади, які, навіть змінюючи один одного на мапі міста, зберігають і  розвивають закладені у минулому традиції інженерно-будівельної освіти. Знання літопису виникнення першого технічного закладу будівельного профілю в Дніпрі дозволить суттєво вплинути на формування громадянсько-патріотичної позиції молодих інженерів будівельної галузі, адже усвідомлення минулого є запорукою щасливого майбутнього.

Після відкриття у  середині 1880-х рр. в  Катеринославі Брянського металургійного заводу і залізниці, яка сполучила Криворізький рудний і  Донецький вугільний басейни, місто пережило «індустріальний вибух», що позначився на всіх сферах його життя. Так, з  1885 по 1915 р. стрімко зросла чисельність населення (з 41,8 до 225,4 тис. осіб); удвічі збільшилася територія міста; в  рази, а  іноді в  десятки разів, підвищилася кількість торгівельних, промислових, просвітницьких і  навчальних закладів. Але наявність вищих навчальних закладів була привілеєм столичних міст або регіональних центрів, до яких тодішній Катеринослав ще не належав. Місцева інтелігенція вела боротьбу за відкриття у  місті нових вищих навчальних закладів, оскільки наявних  — Вищого гірничого училища (перетвореного на інститут у 1912 р.) і Комерційного училища (яке мало всі підстави реорганізуватися в  інститут) не вистачало, щоб підготувати фахівців вищої кваліфікації для промислового
міста.

З початком Першої світової війни, як не дивно, ситуація у  сфері розвитку вищої освіти у  місті поліпшилася.

Спочатку, в  1915  р., постало питання про переведення до Катеринослава університетів, що потрапляли до зони бойових дій  — Варшавського та Юр’ївського. хоча ці плани не були реалізовані, міська громада в 1916 р. активно обговорювала питання про відкриття у місті відразу чотирьох вишів  — класичного університету, політехнічного, транспортного та сільськогосподарського інститутів. Першим, як стверджує краєзнавець В.  С.  Старостін, був реалізований проект політехнічного інституту, який розпочав свою роботу 31  січня 1917  р., але Статут закладу був підписаний міністром народної освіти росії, графом П. М. Ігнатьєвим ще 5 квітня 1916 р.

За суттєвою допомогою викладачів Катеринославського гірничого інституту та часткового використання його матеріально-технічної бази організатори Політехнічного інституту змогли налагодити роботу закладу та оголосити перший набір студентів уже в серпні 1916 р. Численні справи студентів першого набору Політехнічного інституту, що зберігаються у фонді р2065 Дніпропетровського державного обласного архіву, датовані серпнем 1916 — січнем 1917 р. Всього у фондах архіву зберігається 2661 справа студентів і  викладачів Приватного політехнічного інституту, які свідчать про його активну діяльність упродовж 1916–1921 рр. Через студентські і  викладацькі справи можна прослідкувати еволюцію назви Приватного політехнічного інституту: у 1918 р. він знаний як Катеринославський єврейський науковий інститут, у 1919 р. — знову як Катеринославський політехнічний інститут, у  1920  р.  — як Катеринославський державний політехнічний інститут тощо.

У Державному архіві Дніпропетровської області (ДАДО) зберігаються справи студентів Катеринославського приватного політехнічного інституту (ППІ), серед яких досить часто трапляються у країнські і російські прізвища, що свідчить про відсутність етнічного цензу при вступі до цього єврейського (як  було визначено в  його Статуті) вишу. У  таблиці 1 наведено кількість студентів ППІ згідно з  описом, який зберігається у фонді р2065 (оп. 2, спр. 1629), а  за таблицею 2 можна прослідкувати динаміку подачі заяв до інституту впродовж 1917–1920 рр. Згідно з  вищенаведеними даними, всього в інституті протягом 1917–1920  рр. навчалося 1 170 студентів (серед яких налічувалося 107 українців і росіян), хоча заяв було подано на половину більше (1 479  — від євреїв, 131  — від українців і росіян).

Більше історії за посиланням